Рецензія на фільм «Дев'ять»
Всі вже подивилися фільм «Дев'ять», а я ще ні. Тому виправив прикрий недогляд і теж подивився. Фільм оповідає про долю десятка ожилих ганчіркових ляльок у суворому постапокаліптичному світі. Режисером виступив маловідомий дядько на ім’я Шейн Екер, а в продюсери записалися такі відомі товариші як і Тимур Бекмамбетов. І тому, хоча про громадянина Екера я нічого й не чув, але два Тіми - вони в погане гроші не вкладуть. Тому купив квитки, та й пішов собі в «Байду».
У кінотеатрі «Байда», однак, зовсім негарна картинка винятково поганої якості. У перший раз я це помітив при перегляді фільму «Гаррі Поттер і Принц-полукровка», але тоді списав усе на випадковість. Другий раз випадків не буває, так що в кінотеатр цей більше ні ногою.
Але, власно, про фільм. Дивитися на пригоди живих ляльок у страшному світі, зруйнованому дощенту в ході альтернативної Першої Світовий, цікаво. Стежити за їхньою боротьбою з моторошнуватими ожилими механізмами, залізними тиграми, зміями й птеродактилями - теж. Драматизму багато, жахливі сцени загибелі бойових товаришів, покликані викочувати скупу сльозу з очей дівчинок, присутні, загальним числом не менш п'яти. Загальна атмосфера смерті, розрухи й запустіння передана на міцну п'ятірку, відчувається вплив Тимофія. Мега-стрибки, дикі заруби й пекельні вибухи також у наявності - Тимур Нуруахитович старанно просуває свою тему. Коротше, з візуальної сторони претензій немає ніяких, все дуже грамотно й взагалі - добротно.
Зі звуком теж все непогано, тут громадяни, які дивилися в російському дубляжі, лаялися на двозначні старання локалізатора - запеклого письменника Глухівського, автора поганої книжки «Метро 2033». Мов, деякі сюжетні лінії він поміняв, додав багато відсебенькки, і взагалі на задум авторів фільму плюнув при перекладі густою здоровою слиною. Отож, в українському дубляжі все неначебто краще, «брати й сестри» канцлер не каже, «перемога буде за нами» теж не згадується, все, наскільки я можу судити, досить близько до оригіналу. Відразу видно, переводили бидлоаматори, на відміну від інтелігента Глухівського.
Претензії до фільму лежать трохи в іншій площині. Незрозуміла його ідея, його, як це модно зараз говорити, месседж (далі трохи жирних спойлерів). Неясно, навіщо головні герої роблять те, що роблять. Неясно навіщо їх оживили - яким хитрим чином вони зможуть відновити відкинувше ковзани від БОВ людство? Неясно, навіщо вони рвонули вбивати Машину, якщо головним завданням було вціліти самим. Неясно, чому Машину не треба вбивати, а потрібно було тільки дістати талісман. Ну дістали, ну й що - у чому принципова різниця? Що лялькам робити далі, і для чого заварювалася вся ця каша з одушевлінням - зрозуміти так і не вдалося. Ця сюжетна незавершеність, до речі, явна бекмамбетівська фіча, дуже вже на нього схоже.
Характери героїв теж залишають, як говориться, бажати. Головним серед дев'яти ганчіркових болванчиків зроблений найбільш ідіотський персонаж, Дев'ятий, винуватець смерті більшості. Найбільш розважливий Перший показаний боягузливим негідником, богатир Восьмий - безмозким опецьком. Зате шизофренік Шостий виставлений невизнаним генієм, плюс до всього він ще не з мішковини зроблений, як інші, а чомусь зі смугастого матраца. Треба думати, таким хитрим чином мистецьки підкреслюється його інаковість і несхожість. А може, це просто місцевий гомосек, і одягнений так, щоб здалеку можна було впізнати й не запомоїтися ненароком, привітавшись.
У цілому, фільм прикольний, такий Фоллаут у стімпанківській атмосфері. Монстри зроблені відмінно, руїни світу - і того краще, зі звуком і картинкою все в порядку. Але нудні й ніякі персонажі, а також відсутність виразного сюжетного розвитку трохи змазують задоволення. Коротше, відпочинок для очей, порожнеча для голови. На один раз.
