Рецензія на фільм «Мадагаскар 2»
Стрімким домкратом віддивившись найцікавіші новинки цієї зими, звернув я свій орлиний погляд на фільми минулого року, які тоді подивитися не вийшло з різних причин. І фактично першим під роздачу потрапив буржуйський мультик «Мадагаскар 2: Втеча до Африки» від студії «Дрімворкс». Тому я його подивився.
До речі, перша частина даного твору мені попалася в нашому дубляжі, і тому категорично не сподобалася. Другу частину став дивитися суворо в оригіналі.
Далі піде розгорнутий синопсис із усякими дурними жартами, тому кому цікава думка саме про фільм, починайте читати із фрази «Але не все так гладко». Інші можуть продовжувати пертися.
Загалом, із часів подій першого «Мадагаскару», пройшла деяка кількість часу. Алекс, Марті, Мелман і товста бегемотиха Глорія (а також спецпідрозділ суворих пінгвінів) дещо облаштувалися на гостинному чуді-острові, і, судячи з їх офігілих фізіономій, навіть відвідали місцеву столицю Антананаріву. Але, оскільки в гостях добре, а вдома все-таки наливають краще, вони знайшли старий літак прив'язали його до рогатки й, разом з королем Джуліаном і його челяддю, відправилися в Нью-Йорк.
На жаль, кілометрів через піцот літак згадав, що в ньому немає палива, і каменем звалився вниз. Коли мандрівники приземлилися, побачили вдалині Кіліманджаро й зміркували, що нелегка доля занесла їх у національний парк Масаї Амбоселі. А це автоматично означає, що леву Алексу дуже пощастило, тому що двадцять років тому саме звідси його відвезли браконьєри. А виходить, Алекс повернувся додому, до люблячої родини, яка, загалом, теж непогано піднялася.
Ну й всім іншим пощастило теж, тому що в цьому парку й зебр, і жирафів і бегемотів теж превелика кількість. Загалом, такий собі welcome back Mr. Anderson, we missed you!
Саме собою, разом з несподіваним придбанням, виявляються й проблеми - на пост батька Алекса мітить підступний конкурент, в єдиному озерці пересихає вода, а сам Алекс ганебно провалює іспит на повноліття. Плюс всередині дружного колективу теж назріває конфлікт. Розбиратися з усіма цими питаннями доведеться, звичайно, нашому досить безглуздому леву.
Чи є у фільмі жарти? - стурбовано запитає глядач. Так, жарти є, їх багато, вони смішні. Шуткують пінгвіни, випрошують лікарняний аркуш макаки, сексуально хрипить голосом репера will.i.am мачо-бегемот Мото-мото, Саша Барон Коен забавно відпалює у ролі Джуліана. Плюс до всього, залишається відмінний заділ на третю частину. А те й на четверту. Або навіть взагалі нескінченно.
Ну, про графіку навіть якось незручно заїкатися, якщо за справу береться "DreamWorks SKG". Кольори соковиті, картинка яскрава, виглядає все просто відмінно. А що стосується музики - то за неї відповідав особисто Ганс Ціммер!
Але не все так гладко. Із сюжетоутворюючим стрижнем у фільму чогось не заладилося. Автори навіщось накрутили три непересічних сюжетних фінти, плюс особисті переживання героїв, плюс лінію з туристами-аборигенами. Хто б мені пояснив, навіщо вона взагалі була придумана - у ній немає нічого такого, що не можна виразити іншими засобами. Щиросердечні роздирання Марті для мене взагалі залишилися таємницею за сім'ю замками.
Ну й чисто з логічної точки зору - квест зі зникненням і віднаходженням води вийшов дурним. Типу спочатку всі безтурботно плещуться у ставках, ріках і джакузях, а потім раптово виявляється що вода - рраз! - і пропала. Ну й методика віднаходження води за королем Джуліаном - нічого крім здивування не викликає. В цілому, якось злегка поверхово все виглядає.
Після перегляду раптово подумалося: але ж це не друга частина фільму. Це такий типовий special - двадцятип’ятихвилинна замальовка зі старими героями в якій-небудь дурній, не дуже важливій ситуації. А от після спешела вже можна чекати повноцінну другу серію.
Отож - якщо розглядати «Мадагаскар 2» як такий розтягнутий special, тоді все нормально, повний захват і кінський ржач. А от як друга частина - досить середньо, нічого особливо видатного. Перша серія була все-таки бадьоріше.
