Рецензія на фільм «Гаррі Поттер і орден Фенікса»
От, власне кажучи, і дотягся я до п'ятої екранізації твору Джоан Роулінг. На жаль, зацінувати попередні частини я не мав можливості, будучи вкрай ледачим. Отже, доведеться вивчати художній фільм "Гаррі Поттер і Орден Фенікса" - як окреме явище.
Не те щоб я ніколи не зіштовхувався з Гаррі Поттером, який дивиться на мене крізь стекла окулярів і телевізійних екранів, але все-таки можу претендувати на досить свіжий погляд на стан речей.
Отже, Гаррі Поттер і його епічні пригоди... Що це за херня така? Дитяча казка, яка вирісла до велетенських розмірів блокбастера або щось більше, що тримає народні маси шкільного віку в стані прогресуючої істерії? Відповідь на це питання я зараз і спробую знайти, познайомившись із Гаррі на швидкості двадцять із зайвим кадрів у секунду (Намагаюся уникати конкретики в питанні підрахунку кадрів. Хто ж знає, скільки їх іде в секунду в цій чудовій кінострічці. Можливо, має місце вплив на підсвідомість).
Екранізації поттеріани досягли вже практично серіальных розмірів. От зараз, наприклад, знімають шосту частину. Чим же справа скінчиться? А хто ж його знає? Але можна відзначити деякі цікаві тенденції розвитку всієї цієї історії. Поступово Гаррі перетворюється із зеленого молодика в зрілу особистість, яка зіштовхується із серйозними проблемами як у зовнішньому світі, так і у світі внутрішньому. Стрічка підкидає глядачеві їжу для міркувань, приймаючи прямо-таки філософський оборот. Хоча не варто й перебільшувати сюжетні достоїнства - фільм розрахований на більш юну аудиторію. А нам, махровим синьофілам, пересиченим змістовою складовою, будуть цікаві в першу чергу досить нефігові спецефекти й похмура атмосфера кінострічки, якою порядно здивував режисер Девід Йєтс. І правда, фільм, неначебто, дитячий, а в екрані туди-сюди снують похмурі фігури в плащах і взагалі, діється суще мракобісся. Хоча, можливо, я й перебільшую. Юнацький максималізм, знаете...
Гаррі живе своїм чарівним тінейджерівським життям, справно відвідує школу й проявляє незвичайні магічні здатності. Як, втім, і у всіх частинах фільму. Але його турбують деякі неясні видіння негативного характеру. Лисий дядько без носа знову повернувся й жадає помсти. Йому міцно надерли дупу в попередньому фільмі й він, отже, має до Поттера деякі претензії. Поттер же, у свою чергу, відчуває тим же самим місцем, що справа неладна й треба частіше оглядатися - і виявляється прав! Ще на самому початку кінострічки на Гаррі і його «улюбленого» брата нападають дивні хріновини в плащах, названі потім дементорами. Гаррі, затягши тужче чорний пояс з чаклунства, вирішує надерти дупи й цим некультурнми особам зі світу потойбічного, але, на жаль, дуп у них не виявляється й Гаррі обмежується простим покаліченням. (Особливий респект «улюбленому» братові Поттера за нефігово-шоковану фізіономію. Відмінна міміка!)
Далі Гаррі зіштовхується із ще однією проблемою - його вирішують виключити з Хогвартса через використання заборонених заклинань в присутності жалюгідних смертних. Поттера, не без допомоги директора школи, виправдують, але в наступні кілька хвилин хронометражу проблеми виникають у всіх студентів Хогвартса, тому що пані Долорес Амбрідж приступає до активної діяльності. Пані Амбрідж у фільмі є якоюсь подобою пана Адольфа Гітлера або простого шкільного завуча. Загалом, усілякі мерзенності й капості постійно переслідують Гаррі Поттера. На цьому я, мабуть, і закінчу екскурсію по сюжету, тому що подальші події досить цікаві й про них краще дізнатися безпосередньо при перегляді фільму.
Що стосується акторів, то тут практично все без претензій. Подекуди було занадто багато недоречного пафосу, подекуди трохи затягнуто. Занадто багато екранного часу віддали Амбрідж. Персонаж, звичайно, колоритний вийшов, але нафіга ж його так багато?
Деніел Редкліфф став більш замисленим і хмурим, за вимогами режисера, природно. Мені до душі ці метаморфози. У цьому ракурсі Поттер сприймається набагато серйозніше - як реальна людина з реальними проблемами.
Діагноз. Коротше кажучи, фільм вийшов дуже добротним і добре склепленим. Спецефекти на досить високому рівні. Бюджет сто п'ятдесят лимонів доларів витрачений не даремно. Це факт. Сюжетик досить таки цікавий, дивитися не нудно. Але найбільший плюс картини - це десятихвилинна дуель чарівників наприкінці кінострічки. Вийшов супер-смачний екшн з усіма дахозривальними атрибутами. Чудово! Із задоволенням подивлюся наступну частину.
