Новини про фільмБійцівський клуб (1999)

У лютому цього року The Hollywood Reporter запитав у 1600 професіоналів зі світу кіно, які ж фрази з фільмів їх улюблені, і склав сотню кращих цитат їх фільмів усіх часів.

Якщо хочеш прочитати - краще не треба. Так починається одна із книг Чака Паланіка. Того самого Паланіка, якому належить і колись написана книга «Бійцівський Клуб», за якою Девід Фінчер і зняв фільм.

Як почати й сам не знаю. Ви самі дивилися це? Ви дивилися на те, як б'ються, б'ють обличчя, вибивають зуби, як викурюють 5 сигарет в 15 секундній сцені, Ви дивилися на весь цей бруд, Ви дивилися на жорстокість, шизофренію?

Так?! Тоді й правда краще не варто читати все, що буде написано далі, також як і не варто Вам більше дивитися цей фільм. Ви однаково нічого не зрозумієте - валіть звідси.

Шедевр, задум, що не осягти розумом до кінця. Сценарій, розроблений по книзі, хоч і не відповідає всьому задуму автора, але все-таки заслуговує почестей. Постійна напруга, драйв, легкий димок смердючих сигарет, цвіль і бруд миготить і проноситься крізь кожну секунду фільму.

Герой, такий же як і всі ми, як Ви і я, сірий, млявий, і в той же час яскравий представник середньостатистичного жителя Америки, який прагне просування по службовим сходам, кавоварку, столик у вигляді інь-янь, коврик «велком» і іншою лушпайкою, забуває, що таке життя. Свою розраду знаходить у групах людей, які приречені на смерть або калічне життя. У групах людей, які на крок стоять далі нас. Але не тому, що вони потрудилися, не тому, що вони опам'яталися. А тому, що одним відрізали яйця, інші страждають туберкульозом, спідом або ще якоюсь інфекцією. Вони зрозуміли, як коштовне життя.

І лише два героя, Марла Зінгер і герой, ім'я якого навіть не має значення (будемо називати його Білл), просунулися ще на крок. Їх засмоктали ці групи, групи незначних людей, ціль у житті яких - дожити. Так вони харчувалися увагою, тим найнижчим, звіриним, що є в людині - увагою й жалем до власної персони.

Тайлер Дерден, що раптово з'являється на сірому екрані у своєму бордовому піджаці, розряджає буття в кадрі своїм милом, своєю пристрастю й енергетикою. Він незабаром оволодіває увагою Білла, йому більше не потрібно чекати, йому більше не потрібно підбудовуватися, не потрібно бути. Тайлер йому показує, що він може сам попросити переночувати, що він сам може вдарити, що йому не потрібно просити дозволів і підкорятися босові...

Так з першим ударом, з'являється Бійцівський Клуб, з'являється армія прагнучих життя, жадаючих змін, армія Космічних Мавп, бритоголових, здатних витерпіти три дні під дверима, заради запрошення ввійти в будинок Тайлера, і всім серцем прагнучих щось змінити в житті.

Сюжет розвивається, і адреналін не зупиняється ні на секунду, у кадрах миготять статеві органи й голі люди, яких Ви, можливо, раніше й не помічали, звучать відмінні саундтреки, чутні звуки біт і розбиті стекла, цінність речей, які «живуть» Вас, опускається, на перший план виходить ідея, ідея, що повинна змінити все.

Зруйнувати, розбити, знищити те, що тримає всіх у владі найнижчого енергетичного рівня, того рівня, де людина й не страждає й не радується, де вона просто є. За фільмом - знищити будинки, що відають банківськими рахунками. За різними перекладами, надбання історії - музеї. Хоча це в загалі-то й не важливо. Головне знищити те, що є.

Так вирішив усіх звільнити від кайданів Тайлер, так він вирішив, і наплювати йому було на те, що думають інші, так він просував свою ідею, він був ініціатором життя. За фільмом він і підірвав все (по книзі, як, власно, і в нашому житті - все ціло) . Він же й виявився тим самим Біллом, що уночі важко спав, що вночі був Тайлером, що вклеював кадри з порнофільмів у дитячі мультфільми, що ссав у їжу знатних людей на балах, що міняв правила. Це була друга натура Білла. Та натура, яку кожний з нас гнітить...

Фільм геніальний. Знятий відмінно, Бред Пітт, група Dust Brothers, грандж, і вибухи... З п'яти - ставлю 10.