Рецензії наМарсіянин (2015)

В последнее время ни отечественный, ни зарубежный кинопром особо не радуют добротными фильмами жанра "космическая фантастика", даром что выходят эти фильмы каждый год. Из недавнего - кинофильм «Межзвёздный» гражданина Кристофера Нолана впечатлил. Но он, Крис то бишь, собаку съел в режиссёрском деле. А вот всякие «Гравитации» и «Прометеи» совсем не улыбнули. И если «Гравитацию» снимал никому неизвестный Альфонсо Куарон, то «Прометей» - сам Ридли Скотт. Именно оттого и ожидания были соответствующие. Но не сложилось: картину нельзя поставить в один ряд с легендарным «Чужим», предысторией коего она должна была быть. Вышеупомянутый режиссёр почитал, по всей видимости, всякие отзывы в интернете про себя и про фильм-не-сбывшиеся-мечты, вот и решил реабилитироваться. Взял, как сейчас принято, ходкую книгу ("best seller" на буржуйском) и при помощи камрада Дрю Годдарда адаптировали вместе текст книженции в сценарий. Потом получился фильм. А после личного просмотра фильма появилась и моя заметка: суровая и антинаучная.

Итак, не давеча, как третьего дня пошёл я в кинотеатр. И не просто в кинотеатр, а в самый что ни на есть 3D! Космос же, научная фантастика и все дела. Сижу, гляжу и пиво пью. Расслабляюсь, в общем. Так вот, кино оказалось непростое и впечатление после просмотра осталось двоякое. Но обо всём по порядку. Картина нам рассказывает о похождениях бравого американского астронавта Марка Уотни (Мэтт Дэймон) на Марсе. И не просто о похождениях во имя демократии, а похождениях, преследующих исключительно шкурный интерес - выживание. Собственно именно этот момент является в фильме ключевым: как выжить на чужой планете и не сойти с ума.

Надо сказать, что гражданин Дэймон актёр хороший. Он и на экране себя преподносит зрителю качественно, и юморить умеет. Вот только в данном конкретном случае не всегда ему веришь. Всё-таки психологических переживаний от Матвея я ждал больше, а потому перед съёмками ему стоило посмотреть мастер-класс в исполнении Тома Хэнкса (фильм «Изгой»). Понятно, что сравнение несколько неуместно, ибо все блага цивилизации в данном фильме у героя под рукой: электричество, музыка, айфон... Но ведь даже представить сложно, насколько пугающей может быть фраза: "Ты один на целой планете. Совсем один. На целой планете." Я вот даже когда просто пишу эти строки, мурашки невольно пробегают, а в фильме тема почти не раскрыта.

Впрочем, это не единственный недостаток картины. Гораздо больше вопросов возникает, когда оцениваешь материал взглядом человека с высшим техническим образованием. Сразу падает настроение и на лице поселяется ладонь. Нет, я всё понимаю. Правда. И то, что это художесвенный фильм, а не документальные съёмки. Но раньше даже Ридли Скотт почему-то более бережно относился к научной фантастике, а тут столько ляпов... Я их даже перечислять не буду, just google it, дорогой читатель. И очень печально, что к фильму смело можно добавлять приставку "анти-" к жанру. Вот и выходит, что я сходил и посмотрел кинокартину жанра антинаучная фантастика. Такие дела.

Кроме Дэймона в фильме приняли участие следующие актёры и актриссы больших и малых театров: Катерина Мара, Джессика Честейн, Майкл Пенья, Джефф "ещё тупее" Дэниелс и Шон Бин. Почему о них так гамузом? Да просто по фильму также всё примерно и происходит - скомканно подаются события зрителю. Сначала идёт акцент на главгерое, потом резко освещаются события в NASA, а после этого марсианский закат... Эмм... Ну, ладно.

Но есть кое-что и хорошее в фильме: зрелищность. Картинка и музыка - моё почтение! 3D-эффекты тоже нарисованы с любовью. Так что сеанс проходит быстро, ненавязчиво и с полным погружением в атмосферу чужой планеты. И вот читатель меня спросит: "Так что с фильмом-то? Стоит ли бежать в кинотеатр?" Ответ будет следующий: всё-таки стоит. Картина пусть и не на 10/10, но твёрдой 7-ки заслуживает. Да и всяко лучше, чем "Прометей". Товарищ Ридли реабилитировался.

В останні кілька років в американському кінематографічному світі з'явилася традиція восени випускати на екрани фільми на космічну тематику. Спершу була «Гравітація» Альфонсо Куарона, потім «Інтерстеллар» Крістофера Нолана, а тепер прийшов час Рідлі Скотта і «Марсіянина». Грунтуючись на науково-фантастичному романі Енді Уіра, він відправляє нас разом з Меттом Деймоном на Червону планету, де йому доводиться або стати кращим ботаніком і колонізатором людства, або загинути.

Головного героя «Марсіянина», астронавта Марка Уотні, можна назвати, як найбільш невезучим, так і найщасливішим з людей, які могли б застрягти на Марсі в повній самоті. Він залишився один, через деякий час у нього закінчаться припаси, і все, кінець. Але коли людині нема чого втрачати, а жити все одно хочеться, вона може вирішити втілити в життя один із найбожевільніших проектів, які завалялися на марсіанській базі. Наприклад, вирощування картоплі. На Марсі. Неможливо, скажете ви? Уотні лише посміється вам в обличчя, перетворивши частину бази в свій город. І це лише початок його божевільного плану по виживанню і поверненню.

Метт Деймон як не можна краще підійшов на роль такого марсіянського огородника, справжнього колонізатора. Його Уотні протягом усього фільму руйнує межі можливого, показуючи, як, маючи розумну голову на плечах (не дарма ж його на Марс відправили), можна знайти вихід з будь-якої ситуації. Хай яким би божевільним його не назвали там далеко, на нашій планеті, він не здається і, зв'язавшись з NASA, стає героєм, за якого переживає вся планета Земля. Залишається тільки якось повернути його назад, але чи встигнуть найсвітліші уми NASA це зробити? Хоча у них навряд чи є вибір. Адже в іншому випадку космічні програми понесуть величезні збитки, а їх самих просто розіпнуть. Так що їм теж саме час втілювати неможливе.

Хоча в основному «Марсіянин» – шоу Деймона, Скотт підібрав досить сильний і відомий каст, куди увійшли Джефф Деніелс, Чіветель Еджіофор, Крістен Уіг, яку незвично було бачити в такому абсолютно серйозному образі без навіть найлегшого натяку на комедію. Досить милі тут Кейт Мара і Себастьян Стен, які втілили членів місії «Арес-3». Чудового персонажа, такого необхідного для розрядки і ніби втікщлшл з фарсової комедії, такого собі генія, який не звертає увагу на умовності, відмінно втілив зірка «Спільноти» Дональд Гловер. І, на додаток, це один із тих рідкісних фільмів, де не потрібно переживати, чи виживе в результаті Шон Бін.

Але їх всіх, за винятком Деймона, затьмарює капітан місії Льюїс у виконанні Джесіки Честейн. Якщо порахувати її екранний час, то виявиться, що її героїня не так вже й часто тут з'являється. Але її присутність у цій історії, особливо для Марка Уотні, набагато більш широко, важливо і відчутно. Чого тільки варті повсюдні ремарки головного героя щодо її улюбленої музики, що залишилася на базі. В результаті завдяки її музичному смаку ми чуємо на Марсі хіти диско кінця минулого століття, і хто б міг подумати, що саме ABBA зробить сцену його фінальної поїздки по поверхні Марса такою епічною. Тільки не чекайте від відносин Уотні і Льюїс любовної лінії. Звести на екрані Честейн і Деймона звучить досить спокусливо, але ця історія не про те. Як у Уотні, так і у капітана тут набагато більш серйозні проблеми, не до романтичних страждань.

«Марсіянин» буквально миттєво захоплює увагу, показуючи такі мальовничі (тобто червоні) пейзажі наступної після нас планети. Бачити людей на її поверхні – надихає. Так хочеться, щоб людство відправляло такі ось місії на Марс, не кажу вже про те, що і сама б не відмовилася ступити хоч кілька кроків по його поверхні. Рідлі Скотт зі своєю талановитою командою створив на екрані такий привабливий і манливий світ, незважаючи на те, що це середовище може вбити людину. І дві години, проведені на Марсі разом з Деймоном і його Марком Уотні – приголомшлива пригода, що змушує підняти голову і подивитися туди, де знаходяться зірки і планети, до яких ми прагнемо.

Залишилися на Марсі в повній самоті? Не панікуйте. Двогодинний курс астронавта Марка Уотні навчить вас, як організувати свій власний картопляний город, добути воду, не підірвавши себе, не з'їхати з глузду, слухаючи плейлист капітана Льюїс, зв'язатися з здивованою фактом вашого виживання Землею і дочекатися найближчого попутного зорельоту, не втрачаючи гумору і самовладання.

P.S. Людство все сильніше продовжує мріяти про космос, намагаючись втілити ці мрії в реальність, що відображається у фільмах, подібних «Марсіянинові». І, хто знає, може, колись фільми про Марс будуть зніматися саме там, де за сюжетом і повинні розгортатися їх події.