Заповіт Орфея (1960)Le testament d'Orphée, ou ne me demandez pas pourquoi!

Жан Кокто являється глядачеві у імпозантній своїй плоті з самого першого кадру і з самого першого кадру демонструє чудеса, на які ніхто, крім нього, Поета, не здатний. Він приходить в наше століття в костюмі XVIII століття для того, щоб зустрітися з самим собою сьогоднішнім і з диваком-науковцем, що винайшов чарівні кулі, якими потрібно вбити Орфея, щоб відродити Орфея. Як Фенікс, він, Орфей, і відроджується, щоб, прийнявши свій щирий вигляд (Жана Кокто, а не Жана Маре, улюбленця і коханця режисера, його учня і його Галатеї), знову зустрітися з тією, хто одна важче і привабливіше всіх на світі коханих - зі Смертю. Ця Смерть, однак, втілена не в образі Марії Казарес, але ми цього ще не знаємо, тому й не розуміємо спочатку досконалого спокою Орфея-Коктопрі зустрічі з тією, до якої так прагнув Орфей-Маре.