Біографія Ентоні Гопкінса

Біографія Ентоні Гопкінса

Філіп Ентоні Хопкінс народився 31 грудня 1937 року в Уельсі, у місті Мергем (Порт – Талбот), Великобританія. У родині пекарів Ричарда й Мюріел Хопкінс. Батьки Тоні – Дік і Мюріел Хопкінс – всі так само працювали денно й нощно у власній пекарні, збирали грошенята й жили за принципом «як би чого не вийшло». «Чим старше, тим більше я стаю схожим на мого дорогого татуся, — посміхається Хопкінс (як і всі валлійци, він не далекий самоіронії). — Я, як і він, наприклад, постійно ходжу й виключаю світло – електрику заощаджую. Ненавиджу марнотратство». Що вірно, те вірно. На зйомках «Дракули Брема Стокера» Ентоні вщент розсварився з режисером Френсісом Копполой. Знаєте через що? Через неощадливу витрату папера для письма! Потрібно сказати, що вартість реквізиту, розбитого при цьому актором, що розгарячився, набагато перевищувала вартість паперу. Самим нещадним борцем з марнотратством у родині був дід – маленький домашній тиран, що тримав у страху всіх, а особливо свого онука Тоні. Коли через тридцять років Хопкінсу-актору довелося зіграти Гітлера, він не раз згадав «доброго дідулю» – «могутнє, нещадне й сентиментальне чудовисько». У дитинстві Ентоні найчастіше випробовував два почуття: нудьгу й страх. Все життя в затхлому, обивательському Порт-Телботі здавалося йому нестерпно тужливим, і приймати в ньому участь (дружити з кимсь, чимсь захоплюватися, та й просто готовити шкільні уроки) Ентоні не бажав. «Антисоціальний тип» – так його називали чуйні шкільні вчителі й часто лупили за це лінійкою по голові. «Я відчував, що не такий, як інші. У мені постійно сидів страх, що в мене просто «не всі вдома». Єдині люди, які були мені цікаві, – це актори. Слухи про їхнє яскраве життя хвилювали мене». Із гріхом навпіл закінчивши школу, Хопкінс назавжди покинув рідне й ненависне місто. Після закінчення школи в Коубриджі Хопкінс грає в аматорському театрі й виграє стипендію на навчання в Театрально-музичному коледжі в Кардиффі. Тут він навчається на протязі двох років з 1955 по 1957 р. В 1958 р. його призивають в армію, і два наступні роки він проводить у Булфорді в посаді штабного клерка в одному з підрозділів Королівської Артилерії. В 1960 році Хопкінс запрошений на прослуховування до сера Лоуренса Олів'є, що у той час стояв на чолі Національного театру. Через два роки Хопкінс стає дублером Олів'є в постановці стриндберговського «Танцю Смерті». Потрапивши з Порт-Телботської глушини в саму гущавину артистичної богеми, відлюдний Тоні буквально розцвів. «Це було немов друге народження!» — згадує Хопкінс. Тепер він слив душею компанії, отаким масовиком-витівником, фокусником і клоуном. До речі, от що цікаво: у той час Хопкінс входив до складу акторської компанії «Фенікс» – чим не символ його долі, його вічних відроджень із попелу! І саме після вищезгаданого випадку в місті Феніксі, штат Аризона, Ентоні зарікся пити. Але це пізніше. А поки, наприкінці шістдесятих, Тоні ще не замислювався про підступництво зеленого змія. Життя було прекрасне, перспективи – найрайдужніші. А випити трохи старого доброго віскі за вдалу кар'єру – сам Бог велів. Ну а де випивка, там і бійки! Втім, добропорядні лондонці воліли не зауважувати, що чи ледве не щовечора витворяє актор, що з перших своїх фільмів довів, що його талант – не менше, ніж талант Лоуренса Олів'є... Незабаром на акторському рахунку Ентоні Хопкінса були успішні ролі в постановках Шекспіра, у кіно ж він дебютував в 1968 році в історичному фільмі «Лев узимку», зігравши Ричарда Левине Серце у фільмі, де в складі чудового акторського ансамблю – досить лише назвати такі імена, як Пітер О’Тул, Кетрін Хепберн, Тімоті Далтон. Цей фільм Британська Академія визнала кращим, а також визнала кращим і виконавця головної ролі – Ентоні Хопкінса. Це була його перша нагорода. Американська аудиторія вперше познайомилася з Ентоні Хопкінсом в 1973 році: Хопкінс зіграв тоді головну роль у першому американському мінітелесеріалі "QBVII" (реж. Леон Юрис). Його герой – талановитий лікар польського походження, що співробітничав під час війни з гестапо, що уник суду й намагається надолужити свою провину роботою на благо людства. Але відплата наздоганяє його в особі американського режисера єврейського походження, що розкопав історію його витівок у нацистському таборі. Багато критиків уважають цю роль однією із самих удалих в акторській кар'єрі Хопкінса. В 1974 році Хопкінс дебютував на Бродвеї в спектаклі "Equus", що пізніше був поставлений їм у Лос-Анджелесі. Наступні 10 років він живе й працює в Лос-Анджелесі. Хопкінс одержав дві нагороди «Еммі» за виконання телевізійних ролей – Бруно Гауптмана у фільмі «Викрадення Ліндберга» й Адольфа Гітлера у фільмі «Бункер». Далі були «Черінг Крос Роуд, 84», «Людина-слон». Фільм «Годинни розпачу» був першим досвідом співробітництва з компанією Діно де Лаурентіса. Після виконання ролі капітана Блая у фільмі «Баунті», у якому він знявся, з тоді ще висхідною зіркою Голівуда Мелом Гібсоном, Хопкінс повертається в Англію й бере участь у постановці «Правди» Девіда Хейра. За виконання ролі в цьому спектаклі він одержує нагороду від Британської Театральної Асоціації «За видатні досягнення» премією ім. Лоуренса Олів'є. У Національному театрі Хопкінс зіграв також в «Антонієві й Клеопатрі» й «Королі Лірі». В 1987 році Ентоні Хопкінс одержав від королеви Єлизавети лицарське звання. У такий спосіб на батьківщині були оцінені його численні заслуги в мистецтві й популяризація Великобританії в усім світі. Маніяк Ганнібал Лектер з «Мовчання ягнят», що поїдає печінку свого ворога з гарніром із квасолі, зробив Хопкінса своїм для американських глядачів. До цього маститий актор значився серед хоч і шановних, але маловідомих «англійських снобів». В 1991-м Ентоні Хопкінс одержує «Оскара». В 1992 році Хопкінс брав участь у фільмах «Кінець Говарда». А у фільмі «Дракула Брема Стокера», а також фільмі «Легенди осіни» Хопкінс зіграв разом із Бредом Піттом. У цьому ж році виходить «Дорога на Уеллвілл». Згодом номінувався на «Оскар» у категорії «Кращий виконавець головної ролі» в 1993 року. За виконання головної ролі в «Наприкінці дня» Британська академія кіно й телебачення надала йому звання Кращого актора. Зігравши в парі з Деброй Уінгер у фільмі Ричарда Аттенборо 1993 року «Країна тіней» Хопкінс удостоївся численних кінонагород як у Старому, так й у Новому Світі. В 1998 році актор був номінован на премію «Оскар» як «Кращий виконавець ролі другого плану» за фільм «Амістад». В 1996 році Хопкінс дебютував як режисер, екранізувавши чеховського «Дядю Ваню» до цієї постановки він сам написав музику й зіграв у ній головну роль. Актор також зіграв головні ролі у фільмах «Прожити життя з Пікассо» й у пригодницькій драмі, поставленої Тама хорі Лі по сценарії Девіда Мамета «На грані» з Алеком Болдуіном. В 1998 же році Хопкінс зіграв у фільмі «Знайомтесь, Джо Блек», де знову його партнером стає Бред Пітт. «Маска Зорро» за участю Антоніо Бандераса й Кетрін Зети-Джоунс. До цього фільму, незважаючи на всю умовність сюжету, Хопкінс віднісся цілком серйозно, і його участь додала картині особливий, тонкий шарм. В 1999 виходить «Інстинкт». З останніх його робіт можна відзначити участь в екранізації шекспірівського «Тіта Андроніка» за участю Джессіки Ланж. В 2000 році він грає епізодичну, але виразну роль у фільмі «Місія Нездійсненна 2». В 12 квітня 2000 року Ентоні Хопкінс став громадянином США, однак йому було дозволено залишити британське лицарське звання й титул «сер». В 2001 актор бере участь у повнометражній екранізації роману Стівена Кінга «Серця в Атлантиді» й у фільмі Алека Болдуіна «Диявол і Деніел Вебстер». А також на екрани виходить продовження історії Ганнібала Лектора за участю Ентоні Хопкінса «Ганнібал», у якій він захоплююче продовжив показувати життя маніяка. А 2002 на екрани вийшла шпигунська, а заодно, і досить комедійна картина Джоеля Шумахера «Погана Компанія», у якій Хопкінс зіграв із Крісом Роком. І звичайно ж відоме продовження історії Знаменитого Ганнібала Лектора, вірніше самий початок історії з ним – «Червоний Дракон», у якому також взяли участь – Едвард Нортон, Емма Уотсон, Харві Кейтель. В 2003 році Хопкінс знявся у фільмі – «Заплямована репутація». Компанію склали такі відомі люди, як Ніколь Кідман і Гері Сініз. Чудовіша мелодрама, наповнена ностальгією, зрадництвом і любов'ю... На жаль у нещодавно Хопкінс втратив свого почесного лицарського звання! Це відбулося тому що Ентоні переїхав жити в Америку, промінявши Уельс на «Дикий-Дикий Захід». Тому тепер він не СЕР Ентоні Хопкінс, а просто Тоні Хопкінс. Але звання зовсім не міняє натури людської й акторської майстерності, яким Хопкінс володіє дуже професійно. Це його дар!