Біографія Вуді Аллена

Біографія Вуді Аллена

Справжні ім'я й прізвище: Аллен Стюарт Кенігсберг. Народився 1 грудня 1935 року у Нью-Йорку.

Студентом нью-йоркського університету почав писати скетчі для телебачення, нічних клубів і журналів. В 1965 р. був прийнятий до постановки. Його перший сценарій «Що нового, кицька?», і сам Аллен одержали у фільмі невелику роль, що стала для нього непоганою рекламою.

В 1969 р. Аллен дебютував на екрані як режисер комедії «Забирай гроші й біжи» і з тих пір виступає в кіно в трьох іпостасях сценарист, актор, режисер. Лише в рідких випадках Аллен відмовляє собі в задоволенні виконати ним же самим придумані жарти.

Маленького росту, рудоволосий, з великим носом і з обличчям, посипаним ластовинням, Аллен, здається, самою природою створений для ролі клоуна, аж ніяк не відразу знайшов власну виконавську манеру. У ранніх картинах («Банани» (1970), «Зіграй ще раз, Сем» (1971), «Сплячий» (1973), «Любов і смерть» (1975)) він явно наслідував грубуватого стилю братів Маркс. Нагнітання абсурдності, саркастичне глузування над публікою, відверте залицяння за прекрасною статтю все це з'явилося в актора під їхнім впливом. Без особливої праці Вуді вдалося завоювати репутацію дотепного насмішника, що блискуче володіє секретами комедійного жанру. Однак він всіма силами намагався звільнитися від амплуа жартівника, хохмача, словом, «несерйозної людини», і це йому вдалося.

У фільмах «Енні Холл» (1977), «Манхеттен» (1980), «Спогади про «Зоряний пил» (1980) з'явився Вуді Аллен уже не комедійний, а драматичний і навіть часом трагічний актор. Сама виконавська манера піддалася корінній зміні. На зміну сатиричним інтонаціям прийшла меланхолійна самозаглибленість. Разюча сатира перетворилася в смутне жартування над собою, своїми слабостями, ущербністю, недоліками. І хоча в цих картинах теж чимало дотепних жартів і забавних сценок, почуття гіркоти й жалю пересилює їх. Час, коли Вуді кепкував, сипав гостротами, пішло безповоротно. Єдиним нагадуванням про ті часи став фільм «Зеліг» (1983), дійсний шедевр Аллена-режиссера й актора. Його буйна уява створила фантастичний образ унікального людського індивідуума, здатного без усяких зусиль міняти свою зовнішність і без праці виходити з будь-якої ситуації. Вуді придумав цей образ, щоб показати, який небезпечний конформізм для суспільства, для морального здоров'я націй.

Будучи протагоністом власних фільмів, Аллен не відмовляється зніматися й в інших режисерів. Його краща робота «Підставна особа» (1976), у якому він зіграв маленьку людину, волею долі залученого в історію й попившего під її жернова. Говард Принс – антипод ліричного героя актора, тонким, підданим сумнівам інтелектуала, що дивиться на світ крізь призму іронії. Але це не перешкодило Аллену бути переконливим й у ролі філістера, що вирішив сколотити маленький капітал на нещастях інших людей.

В останні роки Вуді в основному грає невеликі ролі у своїх фільмах («Денні Роуз із Бродвея» (1984), «Злочини й провини» (1989), «Тіні й туман» (1991)). Він сильно змінився зовні, постарів, втратив колишню спритність. Сама виконавська манера Аллена стала менш помітною, зате більше тонкою і виразною, допомагаючи створити зворушливий у своїй беззахисності образ сучасного інтелігента. Особливо виділяється тут його новела у фільмі «Нью-йоркські історії» (1989), що показує нерівний двобій боязкого холостяка Шелдона Майлза з авторитарної мамашей.

З усією пристрастю віддаючись кіно, Аллен ніколи не забував і літературу. Він є автором шести гумористичних книг.

В. Аллен був одружений тричі й мав безліч любовних зв'язків. Його останній союз із Міа Ферроу закінчився голосним скандалом після того, як вона обвинуватила Вуді в інтимних відносинах з її прийомною дочкою двадцятилітньою Сун Ю Превін. До речі, незадовго до цього Аллен зняв фільм «Чоловіки й дружини» (1992), у якому його герой затіває любовний роман з молоденькою студенткою.

Родина Вуді Аллена

Батько

Мартін Кенігсберг – володів професіями офіціанта і гравера-ювеліра

Мати

Нетті Кенігсберг – працювала бухгалтером у сімейному кондитерському магазині

Сестра

Летті Кенігсберг – народилася в 1943

Дружина

Сун-І Превін – стала причиною розриву Аллена з Мією Ферроу; одружилися 22 грудня 1997; разом з Алленом ростить двох прийомних дітей

Дружина

Луїза Лессер – одружені з 2 лютого 1966 по 1969; зіграла в чотирьох фільмах Аллена

Дружина

Харлін Розен – познайомилися на аматорському джазовому концерті; одружені з 15 березня 1956 по 1962 рік

Дочка

Беше Дюмейн – удочеріна разом з Сун-І Превін; народилася в грудні 1998

Дочка

Мензі Аллен – удочеріна разом з Сун-І Превін

Син

Мозес Ферроу – усиновлений; мати - Міа Ферроу

Дочка

Мелоун Ферроу – удочеріна; мати - Міа Ферроу

Син

Ронан Шімус Ферроу – народився в 1988 році; мати - Міа Ферроу

Відносини Вуді Аллена

Міа Ферроу

разом з 1980 року; зіграла головні ролі в 13 фільмах Аллена; їх розрив в 1992 супроводжувався гучним скандалом і судовими процесами, в результаті яких Аллен був позбавлений можливості бачитися з прийомними дітьми, а зустрічі c сином Ронаном були сильно обмежені

Дайан Кітон

відносини розпочавшись з її появи у виставі Аллена «Зіграй це знову, Сем» в 1970