Біографія Роберта Родрігеса

Біографія Роберта Родрігеса

Роберт Ентоні Родрігес народився 20 червня 1968 року у великій мексиканській родині в Сан-Антоніо, штат Техас. Роберт був третьою дитиною в родині з 10 дітей (5-х хлопчиків й 5 дівчинок), більшість із яких ви могли так чи інакше зустрічати в його стрічках. Наприклад, у Розпачливому знялися дві сестри Роберта - Анжела Ланза (у ролі туристки) і Елізабет Родрігес (у ролі фанатки головного героя), у Чотирьох кімнатах - Патрисія Вонн у ролі мертвої повії; у Факультеті й, звичайно, в Bedhead - Девід, Ребекка, Марікармен й Елізабет Родрігес. Народження в такій великій родині дало Роберту не тільки "нескінченну плеяду акторів і помічників", як любить жартувати сам режисер, але й особливий стиль його кіновиробництва - швидкість й енергійність - тому що в його родині завжди панувала вічна суєта й біганина.

Батьки Роберта - Сесиліо й Ребекка Родрігес - були дуже прихильні до занять сина, хоча самі ніякого відносини до кіно не мали (батько Роберта був продавцем кухонного посуду, а мати працювала медсестрою).

Як же майбутній режисер захопився кіно? Відповідно до легенди дві події з його дитинства вплинули на вибір Родрігеса. Першим стала Втеча З Нью-Йорка Джона Карпентера, що Роберт подивився ще в 14 років. А другою подією стала поява в родині Родрігеса камери Super8.

Так що ще з дитинства майбутній режисер виявляв цікавість до мультиплікації й кіновиробництва, і присвячував цьому весь вільний, а іноді й шкільний час.

— Я малював у словниках маленькі картинки, які оживали, під час швидкого гортання сторінок… Один раз батько приніс додому відеокамеру з мікрофоном, що був для того часу грандіозною примочкою. Я робив маленькі фільми для забави з моїми братами й сестрами й, звичайно, усе знімав і редагував сам. Коли я робив Музиканта, то знову ж знімав і монтував сам, що дало мені можливість потренуватися в кіновиробництві без особливих знань у цій області.

По закінченні школи Роберт вступив у техаський університет, однак на факультет кіномистецтва йому потрапити тоді не вдалося, тому що він був з нижчих шарів суспільства. Але це не могло його зупинити. Він ішов до своєї мети й продовжував знімати на камеру Super8 поза заняттями, і зробив сам приблизно 30 коротких оповідальних фільмів на позиченому встаткуванні.

Одночасно зі зйомкою він щодня випускав мультиплікаційну серію Los Hooligans, а натхненням йому служили численні брати й сестри, які були настільки різними, що характер кожного заслуговував на увагу в його творчості.

Родрігес виграв кілька премій за мультиплікацію, включаючи дві престижні нагороди Колумбійського Університету: одну за Los Hooligans й іншу за політичні карикатури.

Незабаром після зробленої їм компіляції трьох коротких Austin Stories він виграв приз The Third Coast Film and Video Competition. Луїс Блек (газета Austin Chronicle), що був одним із суддів конкурсу згадує:

— Це була не просто перемога, його роботи були вище всіх похвал.

Після цього Родрігес прийшов до декана факультету кіномистецтва.

— Я виграв у всіх ваших студентів. Тепер ви можете мене зарахувати на ваш факультет? — запитав він, і в підсумку був прийнятий, що давало йому право вільно користуватися відео встаткуванням.

Його перший проект Бедхед (Bedhead), що він, до речі, робив разом зі своєю молодою дружиною Елізабет Авеллан, став, до певної міри, продовженням Austin Stories. З Bedhead Родрігес переміг на 14 кінофестивалях, і ці перемоги дали режисерові можливість присвятити себе тому, що він хотів робити.

— Я знав, що після Bedhead я зможу зняти Музиканта.

В 1991 році Роберт й Елізабет організували власну виробничу компанію Los Hooligans. Роберт і його давній друг Карлос Гальярдо вирішили зняти крутий екшн для ще недосвідченого іспанського відеоринку. Вони стали збирати гроші - Родрігес поїхав у дослідницький центр Pharmaco , де кілька місяців брав участь у випробуваннях нових ліків, що перешкоджає надходженню холестерину в організм. Заробив приблизно 3000$. До цього він додав ті гроші, які в нього були, а Гальярдо продав земельну ділянку. У підсумку вони зібрали 7000$ . Склавши список того, що їм було необхідно, Родрігес прийнявся за сценарій.

— У нас був доступ до шкільного автобуса, двом барам, в'язниці, мотоциклу, ранчо й пітбуллю. І я писав сценарій до фільму з огляду на тільки ці елементи — згадує він.

Потім вони поїхали в Акуну, Мексика, (рідне місто Гальярдо) і зняли Музиканта (El Mariachi). За 14 днів й 7000$. Кожен, що грав у фільмі, був або другом авторів або їхнім родичем (як у Родрігеса); навіть зброя була запозичена в його дядька, мексиканського поліцейського, що дав Роберту наказ повернути арсенал у повному порядку. Музикант виграв кілька премій, відкривши своїм творцям дорогу в Голівуд.

Але про усім один по одному. Спершу Родрігес послав, тепер уже легендарну, відеокасету в ICM - велике голлівудське агентство. Касета містила в собі резюме Родрігеса й 2-х хвилинний ролик (трейлер) Музиканта. Роберт відіслав касету просто так, не очікуючи, що із цього щось вийде, хоча десь там усередині… він сподівався. Була одна причина по який голлівудські боси могли звернути увагу на його відеоматеріал - численні перемоги на конкурсах за Bedhead. У підсумку, удача посміхнулася Родрігесу й у квітні 1993 Columbia уклала з ним 2-х річний контракт. Columbia також придбала права на прокат Музиканта, і стали обговорювати можливість сіквела англійською мовою. Columbia змогли надати Родрігесу гарну техніку й все необхідне для нормальної роботи - у результаті з'явився добре відомий Розпачливий (Desperado), з Антоніо Бандерасом у головній ролі.

Під час зйомок Розпачливого Роберт й Елізабет жили в Лос Анджелесі в орендованому ними будинку. Родрігес заповнив його знову ж орендованим аудіо й відео встаткуванням.

А ще до виходу Розпачливого, коли Родрігес представляв на одному з фестивалів свого Музиканта, він, з волі долі, познайомився з легедою 90-х - Квентіном Тарантіно. Вони швидко поладили й у підсумку Родрігес запросив Тарантиіо на невелику роль у Розпачливого, плюс вони зробили разом Чотири кімнати. Тільки після цього Тарантіно вирішив дати Родрігесу свій "сирий" сценарій у майбутньому суперуспішного трилера Від заходу до світанку. Вони поділили роботу навпіл - Тарантіно зіграв стурбованого лиходія, а Родрігес переписав сценарій і став режисером цієї картини. Прем'єра відбулася на початку 1996 року.

В 1996 році відбулося зламування в кар'єрі Родрігеса. Спочатку, він пішов з картини Маска Зорро, продюсуєму Стівеном Спілбергом. Це був поганий знак, що багато в чому порозумівалося відсутністю взаєморозуміння між Робертом і студійними босами. Так, приміром, сценарій Розпачливого два роки ходив по Columbia і мав 13 різних варіантів. Родрігес погоджувався переписувати сценарій згідно з вимогам студії, але коли йому треба було переробляти текст в 14 разів, його терпіння лопнуло й він просто послав їм свій перший варіант. Студія дала добро.

Після Розпачливого Роберту пропонували різні, нині відомі проекти, серед яких були Дикий дикий Уест, Крик і деякі інші, але він відмовлявся від них по різних причинах. Однією з таких причин завжди було його особисте життя- у вересні 1995 він став батьком, і, коли під час підготовки до Зорро його дружина знову завагітніла, він вирішив, що бути з родиною зараз для нього важніше.

— Раніше кіно було моєю пристрастю, але я завжди хотів мати родину. Тому я залишив Зорро - щоб завести ще дитину. Це для мене важніше.

Зараз у режисера три сини - Рокет Валентино, Рейсер Максимілліано й Ребел Антоніо(народилися у верес.1995, квітні 1997, і у лютому. 1999 ).

— Якщо наступна буде дівчинка, то назвемо її Рейвен, а якщо хлопчик те Реклесс, — жартує його дружина, Елізабет Авеллан. Зараз Родрігес живе з родиною в Остінє, штат Техас. Там він і знімає свої фільми.

В 1998 Родрігес зробив Факультет - тінейжерський трилер по сценарії Кевіна Вільямсона (автора Крику). Це був перший з п'яти фільмів, що Родрігес зробив на Miramax.

— Я пішов до Боба (директор Мірамакс) і запропонував: Ви даєте мені зелене світло на три моїх авторських роботи, серед яких Діти шпигунів й я зніму четвертий на ваш вибір.

Через два місяці Роберта викликали на студію й запропонували зняти Факультет.

— Спочатку я відмовився, тому що хотів спершу зняти своє кіно, — сміється Родрігес. — Але мені сказали, що треба робити цей фільм швидше, тому що тінейджерське кіно вмре вже через рік!

Як виявилося, він був частково прав і фільм тоді довівся як не можна до місця, завоювавши популярність серед підліткової аудиторії. Але й Діти Шпигунів також мав великий успіх у публіки всіх віків.