Біографія Тіма Роббінса

Біографія Тіма Роббінса

Арешт – це почесно!

Одного разу мати Тіма прийшла додому в радісній насназі й повідомила: «Наша дочка в поліції! Її заарештували за участь у демонстрації протесту проти в'єтнамської війни». «Молодець дівчисько! Вся в нас!» — відреагував батько. 11-літній Тім засмутився – на відміну від сестри він сам ще жодного разу не давав батькам дійсного приводу для гордості. Він добре вчився в школі, грав у бейсбол, у хокей і співав у церковному хорі. Зразковий американський хлопчик! У родині не без виродка...

Родина Роббінсов відрізнялася вкрай лівими поглядами. Вони безперервно протестували проти чого-небудь: проти расової дискримінації, проти обмеження прав жінок, проти збільшення податків, проти заборони на вигул маленьких собак на галявині в їхньому кварталі... Протестувати було справою їхнього життя, їхнім покликанням й їхньою основною професією. У вільне від демонстрацій і мітингів час Джил Роббінс співав пісні (зрозуміло, з політичним відтінком), а його дружина писала «зубасті» статті в ліворадикальній газеті... Кожен сімейний обід супроводжувався політичними дебатами. На ніч замість казок дітям читалися прокламації. Тім був упевнений, що його батьки – найрозумніші й справедливіші люди на землі, так от тільки він сам навряд чи коли-небудь зможе хоча б наблизитися до їхньої досконалості. Але намагатися-то він просто зобов'язаний! «Кожна людина, незалежно від віку, повинна брати участь у політичному житті країни», — ухвалили батьки, обговоривши арешт старшої дочки. І Тім зрозумів, що він теж зобов'язаний. Уперше в житті прогулявши шкільні заняття, він відправився у Вашингтон, щоб пройтися перед Білим домом у колоні демонстрантів-пацифістів. Звичайно, він виявився за ґратами – втім, цього-то він і домагався. Тепер ніхто не скаже, що він відстав від своєї сестри...

Звільнившись із ув'язнення, що тривало добу, Тім зрозумів, що в школу йому повертатися нема рації. Стати благополучним, високооплачуваним лікарем, адвокатом, інженером (межа мріянь його однокласників) йому не призначено. Тим більше що родині Роббінсов давно було потрібне додаткове джерело доходів – політична боротьба кормила погано... За допомогою батьків Тім улаштувався в трупу політичного театру Нью-Йорка й проробив там сім років.

Його нова наставниця

Втім, обґрунтованість і респектабельність були невикорінні в характері Тіма. Напевно, це дісталося йому від бабусь із дідусями – цілком мирних громадян, що прожили своє життя в повній згоді із суспільством... Згодом Тіму набрид політичний театр. До того ж він почував у собі набагато більший акторський потенціал, чим потрібно для скандування маніфестів... Словом, він покинув трупу, а заодно й Нью-Йорк, щоб всерйоз вивчати акторське ремесло в Каліфорнії – ближче до Голівуду. Великий стиль Голівуда – саме про це він потай від батьків мріяв довгі роки. А ще – про вдалу кар'єру, про дійсну славу, про смокінг, у якому він коли-небудь вийде одержувати «Оскара»! Тім і сам соромився своєї «конформістської» мрії, але мрія пересилила виховання!

Незабаром його рухливе чарівне обличчя помітили продюсери, і кінокар’єра почала налагоджуватися... Так тільки отут прийшов лист від батьків, вони дивувалися: навіщо їхній син знімається в якихось політично незрілих, безпроблемних комедіях, замість того щоб... І так далі! Тім був присоромлений. Відмовившись від чергової ролі в кіно, він підбив друзів улаштувати експериментальний театр. Сатиричні фарси про наболілі питання Америки («уотергейт», ядерна зброя, катастрофа «Челленджера», сільськогосподарська криза) він писав сам... Театр проіснував пару років, а потім якось сам собою згас... Часи політичного радикалізму пройшли, і глядачів уже важко було заманити маніфестами...

Коли театр розорився, Тім з полегшенням зітхнув. І досить швидко погодився зніматися в бойовику «Кращий стрілець», що прославляє американську військову міць. Він написав батькам боязкий лист, що хотів би, щоб його внесок у політичну боротьбу полягав у тих сумах, які він буде перераховувати їм з кожного гонорару. А уж вони нехай розпоряджаються грішми в благо спільної справи... Тім став зніматися у всіх підряд фільмах, які йому пропонували. Так от тільки ввійти в коло найреспектабельніших, знаменитих, щасливих і заможних людей Голівуда йому якось не вдавалося...

Так тривало доти, поки Тіму не виповнилося 30 років. На зйомках фільму «Дархемський бик» в 1988 році він познайомився із сорокадвохрічною знаменитою акторкою Сьюзен Серендон. Вона не менш, ніж батьки Тіма, захоплювалася політичною боротьбою. От уже років двадцять як була неодмінною учасницею всіх політичних маніфестацій, що проходили на околицях Лос-Анджелеса. Затятою феміністкою й противницею шлюбів. Входила до числа активістів руху «зелених». Після чергових акцій протесту вона частенько ночувала в поліцейській ділянці... У момент знайомства з Тімом Сьюзен була захоплена проблемою видачі віз іноземцям, хворим Снідом. Американський уряд не хотіло пускати їх у країну, а Серендон уважала, що це жахливіше порушення прав людини. Її полум'яна мова, вимовлена за ланчем у присутності знімальної групи, зробила таке ж враження на Тіма, як команда «Алє, гоп!» на пристарілого тигра, давно списаного із цирку на заслужений відпочинок у зоопарк... Словом, коли Сьюзен у правозахисному запалу звернулася до нього з питанням: «А ви згодні із мною, містер Роббінс?» — він відповів: «Повністю! І я готовий разом з вами оголосити голодування, страйк або що там вам буде завгодно – доти, поки це неподобство не припиниться!»

З тих пор Сьюзен ні на хвилину не відходила від Тіма. Вона була так красномовна, так темпераментно горіла полум'яним гнівом, її очі блискали, голос дзенькав, а руді кучері так вільно розліталися по плечах (як щира феміністка, Серендон нехтувала перукарські виверти), що Роббінс просто не міг устояти. Він до смерті закохався в неї, До того ж Сьюзен дуже сподобалася його батькам. Питання про шлюб, здавалося, було справою вирішеною. Але... «Що за ідіотизм? Навіщо я повинна поневолювати себе якимись офіційними узами? Дати обітницю вірності одному чоловіку й на все життя? Так жодна поважаюча себе жінка не принизиться до подібного!» — заявила Серендон своєму коханому. Тім прийшов у замилування...

Невгамовна сімейка

От уже дванадцять років вони живуть разом. Виховують трьох дітей: двох загальних синів Джона й Майлза й дочку Серендон Єву. Замість казок на ніч їм читають політичні памфлети. Замість колискової співають сатиричні пісеньки. Діти задоволені. Вони впевнені, що їхні батьки – найсправедливіші й розумніші люди на землі... А їхній будинок, де у вітальні немає нічого, крім дерев'яних лавок, а в гаражі стоїть бувалий фургон з написом «Розбий свій телевізор» – найвеселіший будинок у світі...

Сьюзен і Тім разом, пліч-о-пліч, очолювали колони демонстрантів, що протестують проти війни в Перській затоці, проти абортів і проти обмежень на показ порно. Вони не знімаються в «політично незрілих» фільмах, що затверджують буржуазні цінності. Сьюзен перша переглядає сценарії, прислані Тіму, – адже він безмежно довіряє її політичному чуттю й... тонкому художньому смаку. Іноді вона дає згоду за Тіма, навіть не дочекавшись, поки він сам ознайомиться з роллю. Так відбулося з фільмами «Сходи Іакова» й «Гравець», що стали справжніми «бомбами». Роббінс у всьому радився із Сьюзен, коли писав свій власний сценарій «Мрець іде» (про людину, присудженій до страти), а потім знімав по ньому фільм за участю Серендон. У результаті – звичайно, номінація на «Оскар»! На церемонію він прийшов у смокінгу, що вибрала для нього Сьюзен. Тім був просто на вершині щастя! Адже під чуйним керівництвом цієї жінки йому вдалося нарешті сполучити несумісне: респектабельність і бунтарство.

Звичайно, час від часу їх заарештовує поліція (Тім і Сьюзен ні та й догодять за ґрати за участь у чергових безладдях), зате на відсутність почестей і слави вони ніяк не можуть поскаржитися. Та й гонорари Роббінса давно не опускаються нижче планки в 3—4 мільйона. «Оскар» Сьюзен, канська «Пальмова галузь» Тіма непотрібним мотлохом зберігаються в них... ванною. Голлівудський істеблішмент прощає цій парочці будь-які виступи. Один раз Тім із Сьюзен порушили ретельно відрепетируванний плин церемонії вручення «Оскаров», звернувшись до публіки з докладною політичною мовою про утиски біженців з Гаїті. Улаштовувачам навіть заїкнутися не дозволили про те, щоб наступного разу не запрошувати парочку на вручення. Як тільки Тім і Сьюзен виявилися на «Оскарі» наступного разу, вони продовжили тему біженців, знову порушивши регламент.

«У чому секрет вашого сімейного щастя й згоди? — один раз запитали Тіма й Сьюзен. — Адже все-таки у вас така значна різниця у віці». «У тім, що ми – люди одного кола, одних поглядів на життя», — відповіла Сьюзен. Тім згідно кивнув і додав: «Я щасливий, що Сьюзен старше мене. Саме тому мені є чому в неї повчитися».