Рецензія на фільм «Інферно»
Подорож до пекла Данте

Проблема перенаселення нашої планети вже не перший рік турбує великі уми. Нас вже майже 7 з половиною мільярдів, а життєво необхідних ресурсів стає все менше, внаслідок чого починається справжня війна за виживання. Щоб вирішити цю проблему створюється генно-модифікована їжа, винаходяться нові способи очищення і повторного використання питної води, та й взагалі всіх інших продуктів життєдіяльності людини. Але раптом один біолог вирішує діяти набагато більш радикально – створити вірус, який просто знищить половину населення планети, лише тимчасово «вирішивши» проблему. І тільки геніальний Роберт Ленгдон може розгадати його підказки і знайти цей вірус раніше, ніж він почне поширюватися.

Незважаючи на те, що «Ангели і демони» зібрали в світовому прокаті майже в два рази менше, ніж знаменитий «Код да Вінчі», біля керма франшизи, заснованої на серії книг Дена Брауна, залишився незмінний Рон Говард, який вже втретє відправляє професора Ленгдона розгадувати загадки і рятувати життя.

«- Шукай і знайдеш...»

Якщо ви є шанувальником пригод цього кембриджського професора і знавця, здається, різноманітних культур і символів, то чудово пам'ятаєте, як Ленгдон здатен тверезо мислити навіть під прицілом пістолета, але в «Інферно» на вас чекає зустріч з абсолютно іншим героєм. З самого початку фільму він страждає від сильної амнезії і галюцинацій, що нагадують про чуму і пекло з «Божественної комедії» Данте Аліг'єрі, і в цьому стані він не особливо схожий на того героя, який відважно розкривав змови в минулих фільмах. Якщо не піддатися на стрімкий темп розповіді, який намагається пустити пил в очі і зачарувати вас миготячими повз архітектурними та культурними пам'ятками, то Ленгдон тут не дуже мудрує. А часом і зовсім створюється враження, що його напарниця в цій пригоді Сієнна Брукс змогла б і сама розшифрувати всі підказки. Це вже третій фільм з Томом Хенксом, який вийшов на великий екран цього року, і далеко не найкращий його виступ, оскільки Ленгдон протягом усіх цих двох годин виглядає жахливо втомленим, змученим і приреченим, взагалі, зовсім не героєм, а заручником ситуації.

Що ж стосується чергової привабливої героїні, яка повинна бігати з Ленгдоном по світу, то цього разу нею виявляється доктор Брукс у втіленні Фелісіті Джонс. Нехай на героїню, описану в книзі, актриса і не дуже схожа, але разом з Хенксом вони виглядають на екрані цілком непогано. Ні, у героїв не буде романтичних стосунків, але команда «двоє проти всього світу» з них цілком вийшла.

Головним антагоністом історії є той самий біолог-мільярдер Бертран Зобріст, який не зміг придумати нічого кращого, як вбити половину населення, нібито для того, щоб врятувати людський рід. Але яким би «спасителем» він себе не уявляв, насправді Зобріст – масовий вбивця і терорист, який нічим не відрізняється від тих, хто вирішує вбивати в ім'я якої б то не було мети. Як не дивно, його найбільшою помилкою виявилися саме залишені ним підказки, слідуючи за якими можна знайти вірус. Не було б їх, ніхто б не зміг його знайти, і вірус би тихо поширився. Зіграв Зобріста Бен Форстер, що з'явився цьогоріч в «Варкрафті», і у нього досить переконливо вийшло показати одержимого божевільною ідеєю параноїка і психопата, який більше ненавидить людство і його нинішній спосіб існування, ніж хоче його врятувати. І, до речі, його передбачення щодо збільшення населення планети значно перебільшені, якщо порівнювати з реальними даними ООН.

Інші другопланові персонажі не особливо вразили, хіба що порадував своєю появою харизматичний француз Омар Сі. Також хотілося б вручити нагороду «Найсмішніший акцент року» акторові, який дублював тут Ірфана Кхана українською мовою. А от героїня доктор Елізабет Сінскі, глава ВООЗ у втіленні датчанки Сідсе Бабетт Кнудсен, розчарувала. Її намагалися показати успішною «залізною леді», але по суті її героїню весь час намагаються звести до того, що у них з головним героєм нещаслива любовна історія. 

Якщо порівнювати «Інферно» з попередніми фільмами франшизи про Ленгдона, то ця частина значно поступається по розуму і інтризі «Коду да Вінчі», з якого все починалося, але з точки зору проходження першоджерела періодично перевершує «Ангели і демони», хоча цей сюжет вражає набагато менше. Браун надто далеко відійшов цього разу від реальності, незважаючи на те, що спробував описати глобальну проблему, і в екранізації акцент змістився саме в бік перенаселення і шаленої боротьби з ним, забуваючи про ті історичні і художні красоти, створені людиною, яким тут, як, на жаль, і самому Данте, приділяється дуже мало уваги. І тепер вже з трудом віриться, що наступний на черзі «Втрачений символ» вийде дійсно захоплюючим трилером.   

Вірус під назвою «Інферно» навряд чи стане порятунком людства, як би його не подавали. Як і однойменний фільм не стане порятунком своєї франшизи.