Рецензія на фільм «Служниця»
Її улюблена пані

Життя у великому будинку, оточеному красивою природою стає для юної Хідеко ще більш нестерпним, коли її тітка йде в інший світ, залишаючи дівчину на розтерзання дядьку-садисту, який хоче її на собі одружити, і його збочених фантазій. Але одного разу в це ув'язнення до дівчини приходить мила служниця і оточує Хідеко турботою і теплотою, вперше даючи їй причину мріяти про життя, а не про смерть. На що тепер молода спадкоємиця піде заради спасіння?

Один із всесвітньо відомих корейських режисерів сучасності, творець «Олдбоя» і «Стокера» Пак Чхан-ук повертається з неабиякою історією про пристрасть, зраду і кохання, яка відбувається на тлі тихих просторів заміського маєтку, чия природа ніби застигла в очікуванні того, що буде далі з цими героями, у кожного з яких є свій прихований мотив...

Історія починається як проста афера, за результатами якої служниця-злодійка і її злочинний подільник отримають пристойну спадщину заможної дівчини, у чиїх очах, здається, вже давно згасло життя. Кому яка справа, якщо цю золоту клітку вона проміняє на лікарню для душевнохворих? Ось тільки пізнаючи її ближче, Сук-Хі переймається до неї співчуттям і... чимось більшим, ніж жалість. Служниця стає правою рукою, її тінню, з такою ніжністю купаючи свою пані Хідеко, одягаючи в розкішні вбрання, супроводжуючи і виконуючи її будь-який каприз. Чи зможе Сук-Хі тепер зрадити свою господиню, яка стала для неї всім? Що ж візьме верх в душі служниці – спрага володіти коханою або її приданим?

Південнокорейські актриси Кім Мін-хі і Кім Тхе-рі, про яких ви, швидше за все, не чули до цього фільму, якщо не є затятим шанувальником кінематографа їх країни, просто прекрасно перевтілилися тут у пані і служницю, чия зустріч міняє життя обох. Незважаючи на те, що у перекладі фільм названий не на честь героїні Кім Мін-хі, саме її Хідеко є головною в цій історії, навколо неї крутиться світ «Служниці», вона продуманий і глибокий персонаж, квітка, що розкривається крок за кроком, дивуючи і підпорядковуючи весь фільм і інших персонажів собі. Холодна, як лід, але одночасно приваблива і принадна своєю недосяжною красою... Спостерігаючи за нею, легко повірити, що в неї закохуються відразу двоє героїв афери, які не повинні давати волю почуттям, якщо хочуть отримати гроші.

Більш розслабленим персонажем виступає фальшивий граф Фудзівара, але є щось у цьому пройдисвіті, що, незважаючи на його підступний і жорстокий план, дозволяє йому співчувати. Актор Ха Джон-у харизматично втілив свого графа, і його фінальна сцена безперечно робить йому честь.

В останні роки кінематограф взяв за прекрасну традицію випускати хоч одну кінокартину про відверту жіночу любов, яка живе і пульсує крізь екран, нічого не соромлячись, і таким фільмом цього року беззаперечно є «Служниця». Тут Пак Чхан-ук відкидає в бік будь-які забобони, порушуючи табу і руйнуючи ілюзії. Він майстерно подає цю сповнену еротики кінокартину, де деякі сцени, як та з купанням Хідеко у ванній, намертво врізаються в пам'ять своїм тяжінням між героїнями, які поки і самі його не усвідомлюють.

Цей фільм не для широкого глядача, зніженого півторагодинними голлівудськими мелодрамами, це дві з половиною години, де біль і насолода крокують пліч о пліч, заводячи вас в найтемніші і найсвітліші закутки людських душ, неспішно підштовхуючи до обриву. Тут, як би вони цьому не опиралися, на перше місце у героїв виступає тваринне бажання володіти і підкоряти. А таких відвертих сцен сексу двох жінок, що розчиняються одна в одній, в кіно не було видно з «Життя Адель». Хоча Пак Чхан-ук ступив в даному випадку ще далі, знявши їх не тільки інтимними, а й такими, що не вириваються з загальної стилістики фільму – цих темних східних інтер'єрів, на тлі яких білі оголені тіла виглядають ще більш прекрасно.

Це спокуса. Це зрада. «Служниця». Дивовижний екземпляр південнокорейського кінематографа, з якого варто почати або продовжити знайомство з творчістю Пака Чхан-ука.