"Ходячі мерці", 3 сезон, 15 серія
Вийшла п'ятнадцята серія "Ходячих мерців" - називається This Sorrowful Life, тобто "Ця сумна життя". Із задоволенням можу сказати, що серія продовжує і підсилює позитивні тенденції, які ми спостерігали практично увесь третій сезон. Що й не дивно - це вже передостання серія. Не те щоб серіал почав наближення до найсуворішого реалізму, де всі один одного ріжуть, глотки рвуть і виривають з слабнучих скоцюрблений пальців опонентів зброю, патрони і питну воду. Але вже досить близько, так. Хоча в серії мова головним чином зовсім про інше.
Крутиться тут все навколо Мерля (Майкл Рукер) і Мішон - приблизно так, як було загорнуте навколо Губернатора і Андреа весь минулий епізод. На початку серії Рік, Хершель і Деріл знехотя починають планувати передачу Мішоно Губера. Всім цього робити дуже не хочеться, але необхідність врятувати всю комуну за рахунок одного персонажа відчувається чітко. Тут трохи дивно, звичайно, тому що всього дві серії назад Рік чітко говорив, що віддадуть вони Мішоно чи ні, Губернатор все одно почне війну. Ну, мабуть, вирішили спробувати відкупитися хоч так і вигадати собі час на підготовку. Ну, приблизно як Сталін перед Другою Світовою. В якості супроводжуючого для Мішоно вибирають Мерля, як самого відмороженого жлоба. Той погоджується, але зазначає, що Рік, приймаючи рішення про екстрадицію, перестає чим-небудь відрізнятися від Губера. А він сам, відповідно, продовжує робити ту ж брудну роботу, що і в Вудбері. Рік на це реагує болісно і скасовує всю операцію. Але поїзд пішов. Точніше, Мерль пішов, разом із зв'язаною Мішоно. Рік у люті, а Деріл поспішає навздогін. Насправді ж, Мерль з Мішоно веде себе досить пристойно, тобто не носиться з придуркуватим гигиканьем навколо, не знущається фізично, не підколює морально. Вони просто йдуть і розмовляють. Причому Мерль, судячи з сказаного, куди більше мучиться тим, що йому довелося вбивати людей в ході зомбі-апокаліпсису, ніж наш наскрізь-позитивний-головний-герой Рік. Про що він Ріку, до речі, теж сказав свого часу. У підсумку Мерль вирішує, що передача Мішоно в Вудбері сенсу таки не має, відпускає дівчину, а сам направляється на переговорний пункт, де заручницю повинен чекати Губернатор зі своїми людьми. По дорозі він гучною музикою залучає до своєї машини орду мертвяков, які грають роль відволікаючого чинника для Губернатора співтовариші, а сам приймається вдумливо відстрілювати людей Губера, і мало не пришиває його самого. Але Губернатор і сам не ликом шитий, тому Мерля обчислюють і захоплюють, після чого умертвляють. Треба відзначити, що Мерль до самої смерті вів себе гідно, пощади не просив, всі секрети Ріка і команди здати не обіцяв. Все ж він позитивний персонаж, не дарма мені відразу сподобався, ще в першому сезоні. Та й життя поклав за други своя, так що всі гріхи свої, можна сказати, спокутував. Правильний він був чувак, Мерль. І серія - теж того, правильна.
