Рецензія на фільм «Не дивіться вгору»
Божевільна сатира про наші божевільні часи

Світова пандемія, спричинена вірусом COVID-19, назавжди змінила наш світ, перевернувши життя кожного з нас із ніг на голову. І, звичайно, оскільки мистецтво часто є імітацією та відображенням реального життя, ця вельми апокаліптична тема швидко знайшла своє відображення в телесеріалах, оскільки телебачення завжди швидше реагує на все, що відбувається у світі, ніж кінематограф. Багато серіалів за останні пару років по-своєму розповідали про життя в розпал пандемії, тоді як кінематограф в основному намагався випустити в кінотеатри ті фільми, що були зняті ще до того, як наше життя перевернулося, або ж повністю ігнорували наявність пандемії, залишаючи її за кадром і пропонуючи глядачам втечу від реальності в чудовий та казковий світ, де все, як і раніше, добре та просто. А потім за справу взявся лауреат премії «Оскар» Адам МакКей і написав геніальний сценарій, в якому пандемію коронавірусу він замінив метафорою комети, що збирається знищити все життя на Землі. І в результаті на світ з'явилася блискуча й глибока сатирична стрічка «Не дивіться вгору» з акторським складом, якому позаздрить сам Квентін Тарантіно.

Сюжет «Не дивіться вгору» досить простий. Парочка нікому не відомих вчених-астрономів відкривають нову комету, що мчить до нашої планети на великій швидкості і, якщо вчасно не збити її з курсу, через півроку вона знищить все життя на Землі. На перший погляд може здатися, що всі ми вже неодноразово бачили подібне у фільмах про різноманітні апокаліпсиси, але комета та науково-фантастичний аспект у даному випадку не головне, як це було в інших кінострічках. Дуже швидко головною героїнею «Не дивіться вгору» стає дотепна і тонка сатира на сучасне суспільство, яке розділяють політики у розпал світової кризи, і саме в цьому МакКей, режисер гучних фільмів «Гра на пониження» та «Влада», виявляє свою справжню майстерність.

Найпрекрасніше, що в епіцентрі інформаційної війни, що роздмухується політиками та медіа, які женуться за рейтингами, опиняються абсолютно загублені і не готові до такої битви вчені-невротики Рендалл Мінді та Кейт Дібіаскі, на ролі яких МакКей покликав Леонардо ДіКапріо та Дженніфер Лоуренс (і за це режисерові величезне спасибі). Ви, напевно, теж скучили за цими акторами, які останні кілька років відпочивали від великих проектів, і навряд чи могли подумати, що з них вийде такий чудовий комедійний дует. Герої ДіКапріо та Лоуренс весь фільм знаходяться на межі нервового зриву, адже на кону стоїть виживання всього людства, і актори грають ці ролі настільки блискуче, що в них глядач без зусиль може побачити маніфестацію всіх своїх почуттів та тривог, що накопичилися за останні 2 роки пандемії. За короткий термін ця парочка вчених стає знаменитою на весь світ і стикається з усілякими випробуваннями, щоб донести людям гірку правду про комету, оскільки не всі готові поглянути вгору і побачити небезпеку, що наближається, і серед них опиняється президент США у втіленні Меріл Стріп.

Президент Джені Орлін, яку блискуче грає велика Меріл Стріп, можна назвати головною лиходійкою фільму, адже по суті вона є втіленням усіх безвідповідальних політиків-популістів нашого часу, яким начхати на людей, адже їх цікавлять лише влада, гроші та рейтинги. По суті, Орлін – це тонка, але дуже впізнавана пародія МакКея на горезвісного Трампа, а також вона багато в чому схожа на всіх голодних до влади та самозакоханих лиходіїв-політиків із кіновсесвіту Marvel. Звичайно, Стріп зробила свою мадам президент одним із найяскравіших образів цієї сатиричної стрічки, спритно імпровізуючи та повністю віддавшись цій ролі. Тож її сцени – одні з найкращих моментів «Не дивіться вгору». І хоча вона не так часто з'являється в кадрі, президент Орлін – безумовно один із ключових персонажів «Не дивіться вгору», адже з її допомогою МакКей нагадує глядачам, наскільки небезпечно віддавати владу в такі жадібні руки, адже подібним політикам абсолютно все одно, що станеться з їхнім народом, чи то коронавірус, чи комета. Головне, що вони матимуть свою вигоду.

Оскільки МакКей використав під час створення сценарію у якості натхнення ті події на політичній арені США, що відбувалися останні кілька років, його фільм «Не дивіться вгору» буде насамперед цікавий саме тим глядачам, хто стежив за ними та цікавиться американською політикою (яку дуже швидко копіюють політичні менеджери з інших країн). Тож не варто очікувати від цієї історії про комету та апокаліпсис чогось на кшталт «Армагеддона» Майкла Бея або «Гренландії» з Джерардом Батлером. Екшен тут практично відсутній, натомість МакКей щедро приправив «Не дивіться вгору» інформаційною війною між тими, хто вірить ученим, і тими, хто вважає за краще «не дивитися вгору», як каже їм президент-популіст. Нічого не нагадує?

Яскравими представниками медіа тут виступає дует ведучих ранкового шоу, який зіграли невпізнанна у гримі Кейт Бланшетт та Тайлер Перрі. Вони, як і президент Орлін, женуться за рейтингами, тому створюють розважальне телешоу, яке відволікає людей від реальних проблем, але поступово, як це сталося і з багатьма американськими ток-шоу в період пандемії, їхнє ранкове шоу починає робити рейтинги на актуальній проблемі комети, що наближається, а героя ДіКапріо з вченого з панічними атаками перетворюють на зірку світового масштабу, адже він красень, тоді як героїня Лоуренс, яка й відкрила цю злощасну комету, втрачає все, коли намагається розповісти світові правду, що теж перегукується з нинішніми сексизмом та дискримінацією, які існують у медіа.

Також у подіях «Не дивіться вгору» беруть участь зірка «Дюни» Тімоті Шаламе, який постає в образі скейтера-романтика, котрий закохався у героїню Лоуренс; просто неймовірний актор Роб Морган, чий герой є ще одним ученим, який допомагає ДіКапріо та Лоуренс боротися за правду; Джона Гілл, який чудово втілив сина президента Орлін, що має такий же огидний характер, як і його нестерпна матуся; Рон Перлман, який зіграв полковника, готовий відважно кинутися на комету з голими руками; Марк Райленс, чий техномагнат-мільярдер із занадто білими зубами викликає мурашки по шкірі не в найкращому сенсі; та співачка Аріана Гранде, яка чарівно зіграла практично саму себе. Так що МакКей подбав про те, щоб за дві з половиною години ви не нудьгували в компанії іменитих та талановитих комет зі світу кіно та шоу-бізнесу.

Разом з цим МакКею вдалося зберегти баланс між усіма цими зірками та своєю багатосторонньою сатирою, на яку можна дивитися під різними кутами. Він зняв дуже попкорнове та водночас екзистенційне кіно, яке розумно розмірковує про багато глобальних проблем сучасного світу й висміює людську безвідповідальність. Зокрема, «Не дивіться вгору» нагадує всім нам про те, що у нас немає запасної планети. Тому ДіКапріо правильно робить, що разом із цим фільмом просуває і свою благодійну організацію, спрямовану на боротьбу зі змінами клімату. Адже багато людей досі вважають, що глобальне потепління – це вигадка, і що проблеми нашої планети – це не їхні особисті проблеми, а проблеми екологів та політиків, ніби вони будь-якої миті можуть взяти свою сім'ю та вирушити жити на іншу планету, де чисте повітря, багато дерев та корисної їжі. Звичайно, будь-які зміни – це страшно, і часом простіше вдати, що все нормально, що нічого не відбувається, «не дивитися вгору» і не дивитися в очі проблемі. Але зміни не чекатимуть, вони – як та комета, що мчить до Землі у фільмі МакКея. Або як коронавірус, що дуже швидко поширився всією планетою. Їм байдуже, готові ми до цих викликів чи ні. Так що залишається взяти себе в руки і щось робити, щоб врятувати наш єдиний дім, нашу планету, або й надалі не піднімати голову вгору, намагатися нічого не помічати і чекати, що станеться диво і з усім цим розбереться хтось інший.

Спасибі МакКею за те, що його фільм «Не дивіться вгору» вчасно нагадує людству про те, що нам усім потрібно бути сміливішими, протягувати одне одному руку допомоги, навіть коли політики намагаються нас посварити, і не боятися подивитись глобальним проблемам в обличчя, вірніше, підняти голову, подивитися вгору і побачити нашу планету та її виклики такими, якими вони є, щоб боротися з ними разом.