Рецензія на фільм «Тесла»
Дуже нудний байопік про легендарного винахідника
Фігура видатного вченого і винахідника Ніколи Тесли, який народився в 1856 році і помер в 1943, продовжує захоплювати уми людей своїми сміливими експериментами з електрикою і дуже прогресивним баченням світу й того, яким він стане в недалекому майбутньому. Понад століття тому Тесла мріяв про те, що люди зможуть спілкуватися з людьми з іншої півкулі всього за декілька секунд, передавати і отримувати величезні масиви інформації, і хоча в 1890-х його багато хто вважав божевільним, в 21 столітті весь світ визнав його одним з революційних геніїв, які змінили наше життя і нашу історію. Надихнувшись його генієм, сценарист та режисер Майкл Алмерейда вирішив зняти про Теслу нестандартний байопік. І, на жаль, він виявився нестандартно нудним. Що ж пішло не так?
Тесла прожив дуже довге і наповнене подіями життя, пройшовши нелегкий шлях з маленького села в Австрії в американський мегаполіс Нью-Йорк, де він помер на самоті в готелі у віці 86 років, але, мабуть, найяскравішим та найцікавішим періодом в його житті була знаменита війна струмів, коли він опинився між двох титанів американської промисловості Томасом Едісоном і Джорджем Вестінгаузом. І хоча Алмерейда торкається цієї теми у фільмі «Тесла», під час його перегляду не покидає відчуття, що режисер намагався осягнути неосяжне, вихоплюючи різні шматки з біографії легендарного винахідника, перемішуючи їх та кидаючи в глядача, не розкривши до пуття ані самого Теслу, ані Едісона, ані Вестінгауза, ані ще штук п'ять історичних персонажів, які раптово з'являються і так само раптово зникають з екрану, перетворюючи цю біографічну драму на незрозумілий вінегрет. І від героїні Енн Морган, яка то є любовним інтересом Тесли, то закулісним оповідачем з голосом з Вікіпедії, допомоги тут чекати не доводиться.
Будь-байопік завжди тримається на плечах виконавця головної ролі, який закохає в себе глядача і змусить перейнятися своїм героєм, але і тут у «Тесли» повний промах. Таке відчуття, що на роль Тесли Алмерейда взяв Ітана Гоука тільки для того, щоб той просто був обличчям стрічки на постері і з'явився на екрані з вусами, як у Тесли. Оскільки про його гру тут говорити не доводиться. Йому просто нічого грати в даному байопіку про Николу Теслу, хоча він нібито повинен бути його головним героєм. Цей чудовий актор, на рахунку якого є 4 номінації на «Оскар» і купа нагород, міг би отримати «Оскар» за роль Тесли при правильному розкладі – і при правильному сценарії, де йому дали б зіграти Теслу, а не просто безмовно позувати «як Тесла» у різних сценах. За ці півтори години він ніби і ста слів не сказав. Напевно просто весь час перебував в своїх глибоких думках.
Намагаючись бути надзвичайно оригінальним, Алмерейда вирішив, що «Теслі» підійде така сумбурна розповідь, яка намагається втиснути якомога більше фактів в дуже скромний хронометраж (не дві години, як в звичайному байопіку, а всього півтори години), але, на жаль, ці 100 і 1 факт про життя Тесли дуже швидко зникнуть з вашої пам'яті, оскільки їм не надається в кадрі особливого значення, і фільм їх ніяка не ілюструє. Плюс Енн зачитає зі свого ноутбука (як оригінально) купу непотрібних фактів з життя Едісона і взагалі кожного, хто з'являється на екрані, що відволікає увагу від самого Тесли, хоча та ж Енн на початку відмічає таку несправедливість, що в Гуглі про Едісона набагато більше сторінок, ніж про невизнаного у свій час генія Теслу.
Роль Енн виконує зірка серіалу «Лікарня Нікербокер» Ів Г'юсон, і між ними з Гоуком не те що немає ніякої акторської хімії, таке відчуття, що ці актори просто найлютіші вороги і не бажають перебувати в одній сцені разом. При цьому відносини Тесли і Енн повинні бути серцем фільму. А потім на екрані з'являється відома акторка Сара Бернар (так, її сюди теж приплели), і Тесла у нас постає просто якимось серцеїдом. Хоча очевидно, що йому набагато комфортніше ловити блискавки в горах, ніж виходити в світ та спілкуватися з жінками.
Як би сильно ви не любили і не захоплювалися генієм цього винахідника, фільм «Тесла» вам захочеться кинути вже через півгодини, оскільки нічого нового і цікавого він не розповідає і не показує на екрані. Першу частину байопіку сюжет чомусь постійно повертається до смертної кари за допомогою струму, яка до Тесли взагалі не має ніякого відношення. Але мабуть Алмерейді так сильно сподобався Кайл МакЛоклен в ролі Едісона, що він ніяк не міг втриматися, щоб не зняти ще одну сцену з ним (і ще одну, і ще одну).
Так що перед нами провальна спроба «вдихнути життя» в жанр байопіку, при якій режисер не врахував одну важливу річ – жанр байопіку особливо не потребує удосконалення. Він навіть знаходиться зараз на своєму піку, адже жодна церемонія «Оскар» не оминає байопіки стороною. Головною метою байопіку є розповісти глядачеві цікаву історію життя видатної людини, а з даного фільму ви почерпнете тільки те, що вже є у Вікіпедії, і нічого більше. Хоча навіть у статті на Вікіпедії розкрито набагато більше деталей і нюансів про життя великого винахідника, аніж тут.
Єдиний оригінальний прийом, який урізноманітнив ці звалені в одну купу факти про життя Тесли, вас чекає тільки в самому кінці фільму, якщо, звичайно, ви зможете себе змусити додивитися його до кінця. Наприкінці Тесла у втіленні Гоука стає рок-зіркою і виконує пісню «Everybody Wants to Rule the World». Це настільки дивно й чудово одночасно, що, якби ця сцена відкривала даний фільм, то він міг би бути зовсім іншим. Не таким нудним, чи що.
Теслу не завжди сприймали всерйоз, коли він був живий, і він заслуговує, щоб в 21 столітті про нього зняли гідний фільм, який буде номінований на «Оскар», а не такий «нестандартний байопік», про який хочеться забути ще під час перегляду.
