Рецензія на фільм «Людина-невидимка»
Колишній хлопець Сесілії Касс

26 лютого 2020,  23:55 | Рецензії | Автор: Елена Стрельбицкая

Декілька років тому студія Universal випустила на екрани свій нудний рімейк «Мумія» і здивувалася, чому фільм провалився і не став початком франшизи про легендарних монстрів. Тоді планувалося, що роль нового Людини-невидимки у всесвіті монстрів виконає сам Джонні Депп, але після гучного фіаско «Мумії» боси Universal вирішили переглянути свої плани і зняти окремий рімейк класичного фільму «Людина-невидимка», сучасну адаптацію відомої повісті Герберта Веллса поза будь-якими кіновсесвітами. Чи вийшло у них таким чином розбити прокляття «Мумії»?

У творі Веллса вчений на ім'я Гріффін є головним героєм у всіх сенсах, і «Людина-невидимка» – це цілком його історія. Але режисер і сценарист Лі Воннелл залишив від оригіналу одну назву і перетворив головного героя на невидиму лякалку для глядача. У його «екранізації» вся увага на головній героїні Сесілії Касс, якої в повісті і не було, тому дуже дивно, що фільм взагалі називається «Людина-невидимка» і намагається нажитися на популярному герої Веллса, не показуючи його до пуття і представляючи під його ім'ям абсолютно іншу історію. Це все одно, що під виглядом «Гаррі Поттера» нам би показали історію про сусіда Гаррі, а сам Гаррі з'явився б тільки на початку і у кінці фільму. Адже присутність в кадрі людини в невидимому костюмі ще не робить цей трилер справжньою «Людиною-невидимкою», як присутність у кадрі молотка не робить будь-який фільм історією Тора.

Так хто ж ця Сесілія Касс і як вона пов'язана з людиною-невидимкою? Дівчина з провінції, яка навіть колись жила в Парижі, одного разу познайомилася з геніальним вченим-винахідником Едріаном Гріффіном і була зачарована його харизмою. Але фільм починається з трагічного завершення їхніх стосунків, коли Сесілія підмішує снодійне в його склянку і навшпиньки, затамувавши від страху дихання, збирає речі і тікає з його дому, оточеного високим парканом. Едріан замкнув її в своєму заміському будинку, бив та ґвалтував, і коли вона нарешті опиняється в безпеці в гостях у друга, то навіть не може пройтися до поштової скриньки, оскільки боїться, що Едріан її знайде і покарає найбільш звірячим чином. Через кілька тижнів Сесілія дізнається, що її колишній хлопець покінчив життя самогубством і отримує від нього спадок у вигляді круглого щомісячного переказу. Але її радість триває недовго, оскільки незабаром з Сесілією починають відбуватися дивні речі, ніби хтось невидимий ходить за нею по п'ятах, і вона розуміє, що Едріану вдалося зробити прорив в області оптики і стати невидимим, і тепер її життя і життя всіх її рідних у великій небезпеці. Адже цей психопат не зупиниться ні перед чим, поки знову не зробить Сесилію своєю власністю.

У минулому році Елізабет Мосс вже зіграла жертву домашнього насильства у фільмі «Королеви криміналу», і там її героїня була в рази цікавішою. Тут вона щосили старається в кадрі, майже навиворіт себе вивертає, але трилер «Людина-невидимка» все одно не викликає те відчуття, ніби сидиш на краю крісла в кінотеатрі і, затамувавши подих, чекаєш, що ж буде далі. Він не інтригує і не лякає. Жінку, яка пережила серйозне насильство і моральне, і фізичне, представляють звичайною божевільною, їй ніхто не вірить і ніхто не намагається надати їй психологічну допомогу, якої та відчайдушно потребує. Починають помирати люди, і головною підозрюваною, звичайно ж, стає вона, і навіть її друг-коп не намагається перевірити інформацію про ймовірний суїцид Гріффіна і не прагне з'ясувати правду.

На роль Едріана спочатку розглядали кандидатури Армі Гаммера і Александра Скарсгарда, і останній б точно ідеально підійшов на роль бойфренда-садиста, адже саме за такого персонажа в серіалі «Велика маленька брехня» він отримав премії «Еммі» і «Золотий глобус». Але мріяти не забороняється, і в образі Гріффіна ми отримали набагато менш відомого актора Олівера Джексона-Коена з серіалу «Привиди будинку на пагорбі». Ось тільки у нього так мало екранного часу, бо практично весь фільм він є невидимим, що ви його особливо тут і не помітите. Нам навіть не показують його у флешбеках, не показують знайомство Сесілії та Едріана, як він її підкорив, а потім замкнув в своєму будинку і морально (і майже фізично) посадив на ланцюг. Щоб ми знали його в обличчя. А то в багатьох сценах виникає почуття, що там нікого немає, і Сесілія просто говорить з порожньою кімнатою (бо в реальності на зйомках так воно і було).

У фіналі Воннелл нарешті згадує, що потрібно чимось здивувати, і вигадує несподівану розв'язку (хоча це і не сильно вийшло), але через дві години такий хід не рятує весь фільм. До того ж його «адаптація» просто переповнена різноманітними ляпами. Наприклад, сцена з душу, яка показана на постері, відсутня в фінальному варіанті фільму; Едріан знаходиться поруч з Сесілією та на крок попереду неї тільки тоді, коли це потрібно сценаристам, а коли Сесілії потрібно заховати ручку, він чомусь в цей час за нею не стежить; і наприкінці пошкоджений невидимий костюм чомусь глючить лише тоді, коли його бачить глядач, а коли потрібно знову зробити так, щоб Едріан підібрався до кого-то непомітно, то костюм знову цілий і відмінно приховує його від чужих очей. Це техніка, вона або працює, або поламана. А «сюжетний поворот» про те, що жінці раптом підмінили протизаплідні таблетки, і вона нічого не помітила, настільки явно придуманий чоловіками, які ці таблетки ніколи не приймали, що йому давно пора відправитися на сценарне звалище минулого. Повірте, як тільки ви пару днів їх не вживатимете, ви одразу це помітите. Ніякого сюрпризу там бути не може. Як немає «сюрпризу» і у фільмі Воннелла, хоча це слово фігурує тут досить часто.

Як би сильно закордонні критики не хвалили цей новий трилер від Universal, дивитися «Людину-невидимку» раджу лише в тому випадку, якщо ви подивилися вже всі номіновані на «Оскар» фільми (цього року і всіх попередніх років), оригінальну «Людину-невидимку» 1933 року (ось це справжня класика жанру!) і у вас сильне безсоння. Хоча в будь-якому випадку раджу витратити свій час на щось більш захоплююче, як, наприклад, в'язання гачком. Принаймні потім у вас буде тепла шапочка, а не витрачені даремно дві години свого життя.

Який з цього всього висновок? Тримайтеся подалі від геніїв-психопатів, які здатні винайти костюм невидимки. Нехай вони й виглядають красенями і говорять з британським акцентом, як Джексон-Коен.

7616 

Написати коментар

Написати коментар...
Написати коментар...

Читайте також: