Рецензія на фільм «Аквамен»
Супергерой з Атлантиди
Аквамен довгий час був недооціненими супергероєм з коміксів DC, але все змінилося, коли на його роль в «Лігу справедливості» взяли зірку серіалу «Гра престолів» Джейсона Момоа. Брутальний і харизматичний бородатий гаваєць з великим серцем, шикарною шевелюрою і сталевими біцепсами, покритими татуюваннями, підкорив у «Лізі» в рівній мірі і чоловічу, і жіночу аудиторії, що допомогло йому обігнати більш відомого супергероя Флеша, отримавши сольний фільм раніше за нього. І в своєму особистому супергеройському екшені Артур Каррі відправляється в підводне королівство Атлантида, щоб захистити світ від свого кровожерного зведеного брата, який задумав йти війною на людей.
Режисер Джеймс Ван, який вже довів за допомогою «Форсажу 7», що може знімати не тільки «Астрали» і «Закляття», обрав історію Аквамена поперед історії Флеша, оскільки світ першого є недослідженою територією, а його сольник – дуже амбітним проектом для будь-якого кінематографіста. Ван не побоявся взятися за міфи про Атлантиду, колись найбільшої цивілізації, поглиненої океаном, і показати, що у нас буквально під носом ховається приголомшливий світ неймовірних масштабів і передових технологій, і цьому світу набридло, що люди ставляться до нього нешанобливо.
«Аквамен» починається з самого початку Артура Каррі: з романтичного і зворушливого знайомства його батьків, доглядача маяка Томаса Каррі і підводної королеви Атлани. Вони були з різних світів, але дуже сильно любили одне одного, і так на світ з'явився Артур, майбутній супергерой і захисник обох світів. Далі нам показують вже дорослого Артура, який після подій «Ліги» продовжує періодично рятувати людей в морі. Він намагається залишатися в тіні і жити простим життям, але ще нікому не вдавалося ховатися від своєї долі вічно, особливо, якщо цей хтось є спадкоємцем трону. Його знаходить принцеса Мера, і разом з нею Артур відправляється на батьківщину своєї матері Атлантиду, де йому належить познайомитися не тільки з місцевими пам'ятками, а й зі зведеним братом Ормом, який з дитинства ненавидів Артура. Брати мають розібратися зі своїми напруженими відносинами, причому на кону цього поєдинку стоїть не тільки сім'я, а й буквально мир у всьому світі і мільярди життів, оскільки Орм хоче розв'язати війну з людством, щоб помститися за багатовікові осквернення океанів.
В даному сольнику Момоа нарешті отримав досить екранного часу і уваги, щоб довести всім, наскільки крутим може бути Аквамен. На його могутніх плечах тримається весь цей фільм, і відчувається, що актор вклав всю свою душу в цього супергероя, переосмисливши його для всього світу і зробивши його повністю своїм. Тепер він дійсно більше Артур Каррі, ніж кхал Дрого, і навіть у сцені в пабі Момоа залишається собою і відривається так, як уміє, без награності і вдавання, і якщо ви стежите за ним в соцмережах, то відразу зрозумієте, про що я.
Мера стає моральним компасом Артура, коли переконує його повернутися в Атлантиду і встати на захист підводного і наземного світів, в чому й полягає його вище призначення. Вона вірить в нього і в те, що він буде кращим королем, ніж Орм, і заради цього готова ризикнути своїм життям. Ембер Герд вже багато років намагається прорватися в Голлівуді, але перешкодою цьому стало її особисте життя, і ось нарешті вона отримала велику роль, з якою впоралася на відмінно. Якщо в «Лізі» ще було незрозуміло, хто така Мера, то в «Аквамені» вона показує себе у всій красі, стаючи Героїнею з великої літери. Якби не її наполегливість і хоробрість, глобальної катастрофи було б не уникнути.
Історія про брата-супергероя і брата-суперлиходія, які змагаються за один трон, сама напрошується на порівняння з братніми відносинами Тора і Локі з всесвіту Marvel, але в «Аквамені» вона показана більш плоско. Якщо Артур ще якось тягне на могутнього Тора, то Орм – аж ніяк не Локі. У Патріка Вілсона вийшов вельми невиразний персонаж, який не запам'ятовується і якого нам до ладу й не дали пізнати. Орм не викликає абсолютно ніяких почуттів, і ніби є не живою людиною (вибачте, атлантом), а просто сюжетним засобом, перешкодою, яку треба подолати головному герою, щоб зійти на трон Атлантиди. Було б достатньо однієї добре відіграної сцени з Ормом, яка показала б, скільки болю йому заподіяли люди, забруднюючі рідний океан, щоб глядач теж почав зневажати і ненавидіти такий споживацький спосіб життя тих, хто на суші. Тоді б його персонаж розкрився і заграв би по-новому, але цього так і не сталося. У «Хранителях» він проявив себе набагато краще.
На щастя, DC і Warner Bros. вирішили розбавити каст «Аквамена» акторами-важковаговиками Ніколь Кідман і Дольфом Лундгреном, й вони шикарно виглядають в образах королеви Атлани і короля Нерея. Атлана, незважаючи на свій відносно скромний екранний час, є однією з найвеличніших героїнь 2018 року, оскільки мало того, що вона королева від кінчиків волосся до кінчиків пальців на ногах, так ще й є неймовірно хороброю та сильною воїтелькою. З усіх супергеройських матерів з нею може зрівнятися тільки королева Іполіта, мати Диво-жінки. І за такі великі, відважні й надихаючі материнські образи окреме спасибі DC. Король Нерей теж не відстає, оскільки хоча Мера і каже Артуру, що атланти не вміють прощати, Нерей не відвертається від дочки, дізнавшись про її зраду, і ставить ультиматум Орму, що якщо з Мерою щось трапиться, то їхньму союзу кінець. Разом з Кідман і Лундгреном в Атлантиду вирушив і триразовий номінант на премію «Оскар» Віллем Дефо, якому дали роль ментора Артура і радника короля Атлантиди Нуйдіса Вулко, але ця роль все одно не зрівняється з його лиходійським Зеленим гобліном з «Людини-павука».
У цілому, Ван великий молодець, що придумав, як показати підводне королівство і представити на екрані величезний новий світ, але його надмірний ентузіазм по відношенню до Аквамена і його міфології перетворив фінальну битву в Атлантиді на підводний хаос, де всього багато і нічого не зрозуміло. Більше – не означає краще, і цей епізод знову це доводить. Як і сам сюжет, куди сценаристи постаралися втиснути все й одразу: і сім королівств Атлантиди, які глядач все одно не запам'ятає, і величезний натовп підводних істот, з яких можна розібрати тільки морських коників, акул і крокодилів, і два суперлиходія (яких Артур, схоже, все одно не переміг до кінця).
Також розчаровують «непередбачуваний» сюжетний поворот з Атланою і діалоги, які герої повторюють по колу. Хочеться нарешті, щоб фільми DC теж можна було розібрати на цитати, як фільми Marvel, але в «Аквамені», який йде 2 години 20 хвилин, не запам'ятовується жодна фраза. Крім тієї, коли вже 10-й раз персонажі повторюють, що Артур – істинний король. Ніби чим більше разів це сказати при будь-якому зручному випадку, тим більше в це повинен повірити глядач. Хоча Артур сам не хоче бути королем і зараз ніяк не тягне на короля. Адже це його перший сольник, йому ще розвиватися і розвиватися, а ви його вже зіштовхнули з двома найвідомішими ворогами і посадили на трон. Таке відчуття, що це його фінальна пригода, до якого він йшов вже багато років.
З плюсів картини – це однозначно дует Момоа та Герд, видовищний підводний мегаполіс, створений в стилі футуризму, простенький, але викликаючий посмішку гумор, і масштабний екшен-епізод на Сицилії. Так, як не дивно, але у фільмі про підводного супергероя його найкраща бійка відбулася на суші з Чорною мантою. До речі, з менш відомого актора Ях'ї Абдул-Матіна II вийшов набагато більш цікавий лиходій, ніж з Вілсона. Його Чорна манта навіть викликає співчуття.
На створення Атлантиди було витрачено дуже багато фантазії, грошей та сил майстрів спецефектів, але якими б гарними не виглядали підводні кадри, під час перегляду жодного разу не віриш, що все це – справжнє. Вану не вдається переконати глядача в тому, що перед ним розкрився втрачений світ, і відчуття, що ми постійно дивимося на комп'ютерну графіку, не покидає при перегляді. Аж занадто казково все це виглядає.
«Аквамен» безумовно не кращий супергеройський фільм 2018 року, але для одного походу в кіно з хорошою компанією, щоб розважитися і ні в якому разі не вдумуватися в те, що відбувається на екрані, він підійде. Як тільки почнете вдумуватися в те, що відбувається, то вас накриє ціле цунамі питань про сюжет, героїв та правила підводного світу, на які фільм не дає відповіді. Особисто мені «Диво-жінка» і «Ліга справедливості» сподобалися набагато більше.
Підводне королівство Атлантида занадто довго ховалося від людських очей й жило в ненависті і страху. Прийшов час спадкоємцю атлантського трону Артуру повернуться на свою другу батьківщину і стати для неї героєм, якого вона потребує.
