Рецензія на фільм «Ла-Ла Ленд»
Мріяти – це головне!

28 березня 2017,  21:35 | Рецензії | Автор: Олег Ковальський

Це історія кохання молодої дівчини, яка мріє стати акторкою, та піаніста-віртуоза, яких хоче відкрити власний джаз-клуб. Їхнє життя склалося так, що вона постійно відвідує різноманітні проби, але ніяк не може отримати хоч якусь роль, а він повинен підробляти в барах за копійки, граючи те, що скажуть. Обоє мають мрії, палкі захоплення, хочуть жити ними, але обом ніяк не вдається дійти до тієї омріяної мети. І ось життя звело їх один з одним...

«Ла Ла Ленд» – це американська мелодрама, мюзикл одного з найперспективніших режисерів сучасності Дем’єна Шазеля із Емою Стоун та Раяном Гослінгом у головних ролях. Картина була номінована на 14 статуеток Оскар, в шести номінаціях стала переможцем, отримала усі сім нагород премії «Золотий глобус». Фільм дуже тепло прийняли як критики, так і глядачі. Після перегляду можу впевнено сказати, що «Ла Ла Ленд» заслужив усі ці нагороди!

З перших же хвилин картина заряджає позитивом та енергією. Надзвичайно красива операторська робота, чудово підібрані декорації, яскраві костюми, незвичне освітлення – усе це разом із танцями та співами головних героїв виглядає просто неперевершено, неначе переносить глядача із похмурого реального світу в інший, казковий.

Не можна оминути увагою музичного супроводу картини – енергійний джаз, чуттєвий вальс, піаніно, вокал. У фільмі всього цього вдосталь, але підібране воно із ідеальним відчуттям смаку та дуже гармонійно виглядає на екрані. Усю красу стрічки просто неможливо передати словами, це потрібно побачити. Гадаю, назви отриманих статуеток Оскар скажуть все за мене: «кращий режисер», «краща операторська робота», «краща пісня», «кращий саундтрек», «краща робота художника-постановника».

Окремої згадки варті головні герої стрічки – Мія (Ема Стоун) та Себастьян (Раян Гослінг). Гра акторів неперевершена. Ема виклалася на всі сто відсотків, вклала усю свою душу і весь свій талант у даного персонажа, якому співпереживаєш, разом з яким відчуваєш як невимовну радість, так і гірке розчарування, сум. Раян зіграв теж дуже добре, серйозно поставився до своєї ролі. Актор тривалий час відвідував заняття гри на піаніно, досконало навчився виконувати всі показані в фільмі композиції, тому дублери та спецефекти навіть не використовувалися. Обоє виглядають дуже красиво разом, настільки добре втілили своїх героїв на екрані, що, дивлячись на них, відчуваєш всі ті емоції, що вирують між ними, ту іскру, яка між ними спалахує. А таке трапляється не так часто.

Але красива візуальна частина, музика, атмосфера, чудова акторська гра – це не все. «Ла Ла Ленд» справді особливий завдяки саме своїй казковості, про яку вже згадувалося вище. Сама назва фільму означає «втекти від реальності, літати в хмарах» (американський сленг), що дуже точно описує його. Картина розповідає про двох творчих людей, яким світ здається занадто малим для них. Головні герої неначе живуть у своєму власному світі, вони мрійники, ідеалісти. І цими мріями вони і живуть. Проте, мрійливість у даному випадку не означає, що Мія та Себастьян сидять в кімнаті цілими днями і чекають чогось, літаючи в хмарах. Їхня мрійливість проявляється у тому, що вони живуть так, як хочеться їм, а не іншим. Вони бачать світ по-своєму, бачать суть життя по-своєму, вони переповненні натхненням, вони знають, що таке щастя і не бояться жити заради цього. Для таких людей і знятий цей фільм, бо саме вони зможуть повною мірою оцінити дане творіння. Стрічка не для раціонально мислячих глядачів, не для реалістів. «Ла Ла Ленд» не для людей, які мають у житті лише цілі, він для тих, хто мріє і живе так, як хоче сам, а не як кажуть інші. Така казковість заворожує від самого початку перегляду і тримається до кінця стрічки.

Сам фільм умовно можна розділити на кілька частин. Творці поділили його на чотири (формально п’ять, але змістовно – чотири), які названі так же, як і пори року. Цікавий поділ, відображає розвиток героїв, їх стосунків, а на їх прикладі й наші з вами життя. Фільм неабияк мотивує до життя, показуючи, як легко в ньому змінюються «пори року», що вони прив’язані не до циклів природи, не до віку, а саме до нас, до тих чи інших подій, які з нами трапляються, які нас змінюють, які на нас впливають.

Також фільм можна розділити й на дві частини. В першій – усе яскраве, життєрадісне, мрійливе та, власне, казкове. Після середини картини дія плавно переходить уже в реальне життя, тут уже все більш похмуре, буденне та реалістичне. Ці дві частини неначе показують, що стосунки між людьми завжди переживають як зльоти, коли у всьому світі є тільки ти і кохана людина, яка робить дні яснішими, відганяє повсякденність, переповнює тебе натхненням, так і падіння, коли через щоденний побут колись яскраві барви тьм’яніють, дні стають довшими, з’являються розбіжності в поглядах та сварки, коли ти розумієш, що живучи заради іншої людини, несвідомо забуваєш про себе. Це ж стосується і життя в загальному. Як би песимістично та егоїстично це не звучало.

Особисто для мене «Ла Ла Ленд» – це фільм настільки життєствердний, переповнений енергією, настільки надихаючий на життя, що після перегляду здалося навіть, що більше жодної іншої стрічки просто не потрібно уже дивитися, що все інше кіно не таке вже і важливе для того, щоб тратити дорогоцінний час свого життя. Звісно, буденність швидко цю думку вижене з моєї голови, проте не пам’ятаю, щоб якийсь інший фільм так впливав на мене. Картина дуже легка, прояснює голову, змушує задуматися над тим, що для кожного з нас справді важливе, що необхідне нам для того життя, яким ми хочемо жити.

Як підсумок хотів би сказати, що дана стрічка сподобається далеко не кожному або через жанр (мелодрами, драми у жанрі «мюзикл» до душі небагатьом, навіть для мене це в новинку), або через форму оповіді (багато мрійливості, фантазії двох натхненних творчих людей, а творчих людей взагалі важко зрозуміти). Проте, все ж, наполегливо раджу любителям змістовного кіно, яке залишить свій слід після перегляду, яке вплине на світогляд, змусить переглянути власне життя. «Ла Ла Ленд» – непересічне творіння Голівуду, варте того, щоб потратити на нього дві години свого життя як мінімум!

1799 

Написати коментар

Написати коментар...
Написати коментар...

Читайте також: