Рецензія на фільм «Хітмен»
І відправився сорок сьомий з роду лисих у саме серце Мордора, щоб знищити зло в особі негідного супостата Белікоффа, який, як і належить справжнім лиходіям, замовив сам себе. І настільки було зло злим, що його довелося знищити двічі...
Фільму я чекав довго й навіть тремтливо, тому що гра мені у свій час дуже подобалася дуже вже була стильна й захоплююча. Найстильнішим у грі був, природно, громадянин сорок сьомий зі штрих кодом на голеній потилиці. Отож, не можу собі уявити, хто зміг би крутіше, ніж Оліфант зобразити цього вбивцю. Він Дизель? Не думаю. Занадто здоровий і незграбний. Навряд чи в нього вийшло б зіграти акуратного й педантичного сорок сьомого. Можливо, Джейсон Стетхем? Не знаю, пика в нього занадто паскудна. А от Оліфант увійшов у роль просто таки ідеально, дуже схожим вийшов на свій віртуальний аналог. Якщо придивитися, то Тімоті й головного героя дуже вдало скопіював, та й взагалі, його відповідність до образу чітко простежувалася ще із часів оприлюднення перших постерів і трейлерів. Що не кажи, а нас годували відмінним рекламним матеріалом, даруючим нам надію. Але, на жаль, не всім надіям призначено виправдатися.
Хотілося б з наскоку взятися за клінічно-дебільний сценарій Скіпа Вудса повна клініка й маразм! Потрібно бути воістину талановитою людиною, щоб написати таку першосортну фігню.
Персонажі фільму поводяться як закінчені ідіоти й по їх розчудовим діалогах можна сміливо ставити найневтішніший діагноз. Беззахисного глядача, який до свого нещастя прихопив у кінотеатр мозки, прямо таки глушать добірними маразмами й дебілизмами.
Росія у фільмі це якийсь Діснейленд, слово честі. Починаючи із президента й закінчуючи собором з якимись гротескного вигляду єпископами. Геніально!!! Не вистачає тільки п'яних ведмедів у вушанках, які грають у метро на балалайці.
Російське ФСБ - це незабутнє видовище, якийсь, млин, прибацаний десант. Чого варті тільки костюмчики, запозичені з Fallout або «Чужих». Причому літера «С» в абревіатурі служби безпеки чомусь перевернена в іншу сторону. Спасибі хоч за те, що ця сама абревіатура вибита на формі, а не на чолах бійців спеціального підрозділу. Хоча, цей оригінальний хід, напевно, привів би в захват рядових американців а-ля Скіп Вудс, які сидять на зраді ще із часів холодної війни.
Окремої уваги заслуговує режисура, яка у даній кінострічці є одним з позитивних моментів. Картинка дуже схожа на те, що ми бачимо під час проходження оригінальної гри. Дуже вдало використана камера від третьої особи. Якщо не помиляюся, Ксавьєр Генс є затятим шанувальником першоджерела. Відзначимо плюсиком і недурну постановку під його керівництвом.
У фільмі присутні як мінімум дві відмінні екшн-сцени. Особливо перша, де громадянин лисий ліквідує інших лисих громадян. Дуже розумна хореографія. Повний контакт і все таке. Вийшло досить непогано. Ніяк не збагну, навіщо одну з фінальних мордобійських сцен довірили знімати якомусь алкоголікові з руками, які трясуться.
І друга сцена, яка бадьорить глядача жорстоким смертовбивством трансвеститів, чомусь вписаних сценаристом до рядів російської мафії, вийшла досить брутальною й гарячою. Справжня кривава массякра за всіма правилами жанру.
Трохи про акторів. Оліфант відмінно увійшов у роль плішивого. Стало бути, поставився до поставленого завдання з ентузіазмом і належною самовіддачею, за що йому великий респект. У його контракті, до речі, чорним по білому прописана його ж згода на участь у всіляких сиквелах і триквелах Хітмена. Сподіваюся, що якщо продовження будуть знімати, то сценарій напише людина розумна, а не Скіп Вудс, якого настав час загнати сраною мітлою назад на пальму.
Ольга Куриленко протягом всієї кінострічки успішно справлялася зі своєю функцією, під якою малася на увазі не акторська майстерність, а вроджена сексапільність коротше, радувала око цицьками. Нагадаю, роль нашій землячці дісталася нескладна, але цілком важлива в даному жанрі Ольга зобразила повію відому своїми блудодіяннями.
Що стосується всяких там Дагреїв Скоттів і інших Робертів Кнепперів, то вони нічим не примітні. Особливо сумний цей факт для Скотта, який, у свій час, балотувався на роль Росомахи й навіть Джеймса Бонда. Хоча, знову ж, зробимо знижку на бездарний сценарій, який не дав панам акторам самовиразитися.
Загалом, Хітмен це фільм контрастів. З одного боку цілком прийнятні режисура, Оліфант і Куриленко, з іншого абсолютно несамовитий Скіп Вудс зі своїм клоунським сценарієм для дошкільників.
Діагноз. Коротше, що ми маємо? У нас є старий добрий дядько Хітмен, якого помістили в абсолютно ідіотський, безглуздо русифікований рівень. Пограти можна, але дуже вже в очі кидаються всякі там написи а-ля «Поща». Та й боти на карті геть-чисто позбавлені елементарних зачатків штучного інтелекту. Могло вийти набагато краще, але й на цьому спасибі.
Так, до речі, у екранізації дуже мало спільного з першоджерелом, крім, мабуть, картинки на екрані. Знову ж, спасибі сценаристові за недоречну самодіяльність. Наївся по саме «не можу», і без зусиль придушую в собі бажання попросити добавки.
