Рецензія на фільм «Бій з тінню 2: Реванш»

Ех, хотів я спершу зафігачити нижченаведене речення куди-небудь у висновки, але потім передумав, і шуганув його сюди, у введення. Отож, фільм «Бій з тінню 2: Реванш» - він відверто не без недоліків. Можна сказати, просто кишить ними. І проте, фільм - гарний. Як же так? Дивимося далі. І нижче.

От тут, напевно, на самому початку майже, варто зробити ще одне важливе зауваження: даний фільм - він дуже сильно схожий на фільм «Брат 2» 2000 року виготовлення. Причому чим саме схожий - сказати от так, знаскоку, важко. Будемо розбиратися по ходу. Але відчуття подібності не залишає весь хід.

Ну сюжет... а що сюжет? А нічого так сюжет, особливо спочатку. Бадьоро відсидівший в досить близьких місцях Артем Колчин, мега-боксер і правдорубець, з полегшенням відкидається й виходить на довгоочікувану волю до коханої дівчини. І вони живуть, не дуже довго, але неначебто щасливо. Але гроші на життя - вони адже з повітря не з'являються, правда? Звичайно правда, вони з'являються від зовсім інших дій. У нашому, тобто артемовому випадку - від інтенсивного махання кулаками на боксерському ринзі. І Артем, недовго думаючи, підписує шкідливому російськомовному євреєві Майкі контракт на серію боїв. Дівчина невдоволено кривиться, їй тривожно за Артема. Ну що за боже мій, дівчата взагалі погано розуміються на справах для серйозних чоловіків.

Артем люто тренується в Америці, і навіть виграє відразу кілька боїв. Жадібний єврей Майкі задоволено потирає свої пітні рученята й вже планує наступну зустріч свого підопічного з великим і жахливим Ларі Палмером, злим хуліганом, який вже одиного разу позбавив Артема зору.

Але тут непомітно до Артема підкрадається пиздець - під час розборок в тренажерному залі з одним шкідливим і надмірно борзим мексиканцем, наша «велика біла надія» прикладає його кулаком. Мексиканець від душі тарахкається об підлогу, впадає в кому, і незважаючи на всі зусилля лікарів, оживати відмовляється. Все б нічого, але покійний хлопчик виявляється сином місцевого ватажка етнічного злочинного угруповання, цим, виявляється, пояснювалася його нахабність. Але, як говориться, «що, синку, допомогли тобі твої ляхи?»

Ватажок ОЗУ осудливо зустрічає звістку про смерть спадкоємця, і обіцяє Артемці великі неприємності в житті, одну з яких негайно й реалізує - викрадає його дівчину. Все-таки не даремно вона, мабуть, була проти цієї артемової витівки. Баба - вона, як відомо, серцем бачить.

В Артема залишається єдиний вихід - звернутися до свого недруга й колишнього тренера Вагіта, який дотепер чалиться на зоні, на відміну від. А допоможе він Артемові тому, що із цим мексиканським доном Корлеоне в нього свої рахунки.

Насправді там все виявиться не так просто, всі зрадять один одного ще не раз, приблизно як в «Піратах Карибського моря 3», але закінчиться все добре, і навіть з Ларрі Палмером Артем ще обійметься на ринзі. Зрозуміло, попередньо відколошмативши його як бог черепаху.

А тепер по суті. Найбільш здогадливі вже трохи зрозуміли, в чому полягає подібність із другим «Братом» - подорож простого російського хлопчика в Америку з наступним відновленням справедливості по обидва боки океану, десь так. Але є й інші важливі фактори подібності, і ми їх зараз освітимо.

Знятий фільм добре. В цілому. Розумний рваний монтаж - він місцями може творити чудеса, і це саме той чудесний випадок. Незважаючи на те, що режисер першої частини Олексій Сидоров тепер самоусунувся від режисури й зробився всього лише автором сценарію, висунувши на перший план Антона Мегердичева, на фільмі це не сильно позначилося. До картинки претензій немає, знято все рівно (маючи наувазі не рух камери, а якість), а деякі моменти відверто радують око. Блискуче.

Зі звуком картина трохи менш однозначна. З одного боку - саундтрек дуже потужний, він, що називається, підриває й вставляє. З іншого боку, не залишало відчуття, що в звукорежисера було просто занадто багато гарної музики, і він тому пхав її куди треба й не треба, у нерозумних кількостях. Цим фільм теж сильно нагадує «Брата 2», тільки тут музичка, мабуть, краще буде, ніякої вам ІринИ Салтикової, строго якісна електроніка з елементами органних пісень. Теж розумно, якщо не звертати увагу на те, що її все-таки занадто багато.

Актори чесно стараються. Денис Нікіфоров, який Артем, порадував - дуже такий характерний типаж правильного російського пацана, мабуть, не гірше Бодрова вийшов. Вважаю, хлопець сильно виріс після першого фільму. Андрій Панін - навпаки, якось ніяк, взагалі не проявив себе. З наклеєними вусами він був, звичайно, непоганий, але не більше того. І афоризмами, як у першій частині, не блискав, даремно чи що у в'язниці весь час читав спеціальну книжку. Забув все, напевно. Інші персонажі не запам'яталися, крім негра-тренера, мужик люто старався, і підручного мексиканського мафіозо - розумний такий велетень, і недурний, як виявилося. А от сам фінальний бос не сподобався - дуже інтелігентний на вигляд, не вселяє.

І чесно скажу - незважаючи на все вищесказане, після півтори години перегляду, враження від фільму в мене було скоріше негативне. Ну, якось так воно складалося. Але останні півгодини все виправили. Там саме відбувся бій Артема зі страшним чорним Ларрі Палмером - і от він, хлопці, на раз забирає всі наявні у фільмі недоліки. Ну, приблизно як за стрілянину Даніли « дум-стайл» в американському клубі пробачаються всі недоліки «Брата 2». Відмінно знято. І одне, і інше. Дуже сподобалося.

Оскільки фразу, що повинна була бути тут, я безсовісно переставив на початок замітки, скажу просто - добротний фільм. Гордість за державу піднімає значно краще, ніж нібито мега-патріотичний бойовик «КОД Покаліпса». Дивитися - рекомендую.