Рецензія на фільм «Перестрілка»
Одного разу на покинутому складі
Дві банди зустрічаються на покинутому складі в Бостоні, щоб провернути вигідну для всіх угоду зі зброєю. Все могло б закінчитися швидко і всі б розійшлися по своїх справах, але на поверхню спливає свіжий конфлікт двох представників протилежних угруповань, і вони вирішують його вирішити за допомогою куль. А до них швидко приєднуються інші...
Після любовної історії двох маніяків-убивць, показаній у фільмі «Коханці на колесах», і насолодою розпаду громадського порядку, який стався в «Висотці» від Бена Вітлі можна було очікувати будь-якого екранного безумства. Але його «Перестрілка» перевершила всі очікування. Він замикає глядача разом з десятком головорізів на покинутому складі, які прийшли купити і продати зброю, підкидає трохи дров в їх і без того напружені відносини і з задоволенням дивиться, як починається стрілянина, яку ніхто не бажає припиняти.
Події своєї «Перестрілки» Вітлі не випадково затіває в 1978 році, адже це ера моди на густу рослинність на обличчях чоловіків, а також на яскраві костюми та яскраві сорочки, в які він і наряджає більшість героїв фільму. Головним модником цієї події стає Шарлто Коплі, і його любов до свого костюма стає фішкою даного персонажа, що зовсім не звик особисто бруднити руки і брати участь у таких перестрілках. Його правою рукою став бородатий і харизматичний найманець Армі Хаммер, який не тільки вміє влучно стріляти, а й влучно влучати (вибачте за каламбур) першим-ліпшим предметом, що попадеться під руку, періодично ліквідуючи таким чином незручну ситуацію.
Главою другої банди виступає більш урівноважений на відміну від героя Коплі Кілліан Мерфі, і ця його роль – справжній подарунок усім шанувальникам актора. Навіть скажу більше, він тут найадекватніший, адже спершу щосили намагається зам'яти конфлікт, хоча цей конфлікт не зам'яв би і сам Ісус Христос з його витримкою і переконанням. Занадто багато тестостерону і стволів зібралося в одному місці, а з такої суміші ніколи не виходить нічого хорошого.
Особливий зв'язок у героя Мерфі встановлюється з героїнею Брі Ларсон, яку він спершу намагається запросити на каву, а потім робить все, щоб її врятувати. Але ця дівчина з бойовим характером не раз доводить, що не варто її недооцінювати, і від початку і до кінця є одним з найбільш крутих персонажів «Перестрілки».
Якщо найадекватніший тут Мерфі, той найнеадекватніший – Сем Райлі. Він втілює справжнього виродка, якого дійсно не шкода, якщо підстрелять. А Джека Рейнора з цією довгою зачіскою, вусами і бородою тут зовсім не впізнати. Від того гарненького хлопця-який-закоханий-у-дочку головного героя з «Трансформерів 4» не залишилося і сліду. Очевидно, актор серйозно взявся за свою кар'єру, і хотілося б бачити його в настільки неординарних образах і в майбутньому. Так тримати.
Фільм Вітлі вже порівнюють з такою класикою кримінального жанру, як «Скажені пси» Квентіна Тарантіно, але якщо у творенні Тарантіно йде наголос на драму, то Вітлі підносить все під таким смачним соусом з чорного британського гумора, що, як не дивно, його «Перестрілка» знатно покращує настрій. Тим не менш, вона наочно показує, що буває, якщо людям в конфліктній ситуації дати зброю – вони не будуть говорити, домовлятися або намагатися вирішити свої проблеми мирно. Вони просто дістануть зброю і почнуть стріляти спершу нібито по явним супротивникам, а після – по всім, хто залишився в живих, адже так складно зупинитися, коли в повітрі витає запах крові. Тому, як не дивно, Вітлі своєю шаленою стріляниною наштовхує на цілком пацифістські роздуми.
Безперечно одна з кращих кінокартини, які я подивилася цього року. Раджу всім до перегляду це чисте задоволення. Навіть моя мама, яка зазвичай не в захваті від великої кількості перестрілок і крові на екрані, від душі посміялася над тим, що відбувається у фільмі. Повірте, я і Мартін Скорсезе, який виступає продюсером цього бойовика, поганого не порадимо.
Зустріч двох банд з розхитаними нервами і арсеналом зброї на занедбаному складі ніколи не призводить ні до чого хорошого. Хіба тільки це сюжет фільму від Вітлі.
