Рецензія на фільм «Ла-Ла Ленд»
Старому Голлівуду з любов'ю

5 січня 2017,  22:21 | Рецензії | Автор: Елена Стрельбицкая

У 2016 році на екрани вийшло чимало гучних кінофільмів, серед яких найпопулярнішими виявилися всілякі історії про супергероїв і суперзлодіях, як раптом наприкінці року екрани світу почала стрімко завойовувати музична мелодрама з простою назвою «Ла-Ла Ленд», в яку стали поголовно закохуватися як критики, так і прості глядачі, а також голлівудські зірки, яких надихнула ця історія. Чим же вона змогла підкорити шанувальників кіно всіх віків?

Увірвавшись кілька років тому у світ музичного кінематографа зі своєю дикою «Одержимістю», Дем'єн Шазелл створює зовсім інший музичний фільм, чарівну мелодраму «Ла-Ла Ленд», яка ще стрімкіше вражає глядача в саме серце.

«City of stars

Just one thing everybody wants

There in the bars

And through the smokescreen of the crowded restaurants

It's love

Yes, all we're looking for is love from someone else»

Ваблячий своїми яскравими софітами слави Лос-Анджелес колись був головною локацією для найгучніших голлівудських кінострічок, але з часом кінематографісти стали прагнути все далі, на інший край світу, щоб знімати свої блокбастери для голлівудських студій там, де ще є чим здивувати глядача. Шазелл же повертає нас до витоків, знайомлячи з живучою в Лос-Анджелесі починаючою актрисою Мією і джазовим піаністом Себастьяном, які прибули сюди зі своїми мріями про успіх, натхненні давно минулою епохою кіно і музики. Вона подає каву в кав'ярні на студії Warner Bros., він грає обридлі мелодії в невеликих клубах. Доля постійно дає їм стусан під зад, але вони продовжують йти до своєї мрії, як би важко не було; і ось вона заходить в його бар, і світи обох перевертаються. Любов підхоплює їх і несе вперед на своїх крилах, періодично підносячи до небес, а потім повертаючи цю парочку на землю. Чи зможуть вони здійснити свої мрії або приєднаються до тих багатьох мрійників, які здалися, втомившись чути від життя відмову?

Актори Емма Стоун і Райан Гослінг вже третій раз грають на екрані закоханих, і кожен раз у них виходить це зіграти, ніби вперше. Їх герої зустрічаються і закохуються, і ти їм віриш з першої до останньої сцени, де за їхнє щастя переживаєш вже більше, ніж за своє власне, оскільки вони показують таку історію кохання, що дух перехоплює. Шазелл чітко підмітив, що Гослінг і Стоун нагадують своєю динамікою і екранною хімією знамениті акторські дуети старого Голлівуду. Без цього фільм би не вийшов таким на межі романтизованого минулого і ще не втратившої свою грандіозну мрію сучасності.

По старій дружбі Шазелл запросив у «Ла-Ла Ленд» Дж.К. Сіммонса, що отримав за свою гру в «Одержимості» «Оскар» і ще купу різних нагород. Тут він втілив жорсткого власника клубу, який змушує грати талановитого Себастьяна набридлі святкові мелодії, коли душа музиканта прагне імпровізувати і грати джаз. А давнього знайомого головного героя на ім'я Кіт, до якого Себ йде грати в стрімко набираючу популярність групу, втілив співак Джон Ледженд, для якого це виявився просто ідеальний кінодебют. І разом з Гослінгом вони знатно запалили на великій сцені.

«Ла-Ла Ленд»... Починаючи з самої назви, весь фільм зізнається в любові старому Голлівуду. У цих нехитрих декількох складах прихований і хітовий мотив, що запам'ятовується, і сонячний Лос-Анджелес, куди прагнуть багато хто в надії злетіти на Олімп кіно і музики, і сам Голлівуд, колиска західного кінематографа, чий знак на пагорбах раніше був трохи довший – Голлівудленд. Цей центр індустрії виробляє в рік 500-600 фільмів, постійно рухаючись вперед, використовуючи нові технології і отримуючи все більше прибутку, а Шазелл говорить нам своїм чарівним мюзиклом: «Стоп! Куди ви поспішаєте? Озирніться навколо, у нас вже є стільки всього чудового, про що ми забули в цій дикій гонці за прибутком». Він звертається до серця кожного глядача, вириває його з сірої реальності і вихором закручує у калейдоскопі почуттів, бажань і мрій.

Час від часу «Ла-Ла Ленд» нагадує різні класичні голлівудські мюзикли, як, наприклад, «Співаючі під дощем», але найглибший зв'язок цієї історії відчувається із згадуваною тут «Касабланкою», де Хамфрі Богарт і Інгрід Бергман зіграли одну з найвідоміших кінопар всіх часів. Творіння Шазелла одночасно породжено тією історією і схиляється перед нею, розуміючи, що кінематограф тих часів залишився в далекому минулому, але це не означає, що ми не можемо зараз з такою насолодою ностальгувати по тим фільмам.

Музика тут ллється рікою, манячи за собою, окриляючи і викликаючи стільки прекрасних емоцій і почуттів, які доповнюють один одного. Композитор Джастін Гурвіч все-таки зміг після «Одержимості» перевершити самого себе і нагадати глядачеві, наскільки тісно музика і кіно завжди існували один з одним, і що саме музика робить фільми такими яскравими та емоційними, зачіпаючи найпотаємніші струни душі. І окремо хочеться відзначити роботу оператора Лінуса Сандгрена, який разом з командою «Ла-Ла Ленда» перетворює кожну сцену на театральні підмостки, де відбувається візуальна магія, переливаючись всіма кольорами веселки і відправляючи глядача в новий дивовижний світ. Особливо зворушила та сцена, де головні герої танцюють в планетарії на зоряному небі.

«Ла-Ла Ленд» – відмінний спосіб почати новий кінорік. Подаруйте собі і своїй близькій людині це свято, адже після нього хочеться співати всім серцем, а весь світ здається чарівним місцем, де все можливо. А в наш час відчути це виходить дуже рідко.

«Here's to the ones who dream

Foolish as they may seem

Here's to the hearts that ache

Here's to the mess we make»

Мрійте і любіть, як це роблять тут Міа і Себастьян. І не думайте, що одне взаємовиключає інше. Адже все в наших руках.

1338 

Написати коментар

Написати коментар...
Написати коментар...

Читайте також: