Рецензія на фільм «Ваяна»
Полінезійська казка
Протягом свого тривалого існування студія Disney брала з собою глядачів у найдивовижніші і чарівні світи, які ґрунтувалися і на реальності, і на казках. І тепер її мультиплікатори познайомлять вас із маловідомою і географічно далекою нам культурою океанської Полінезії, чиї жителі багато століть тому подорожували від острова до острова, відкриваючи і заселяючи нові землі. Однією з них і могла б бути жвава дівчина Ваяна, чиє серце з самого дитинства рвалася туди, в безкрайній океан...
Чверть століття по тому режисери однієї диснеївської класики на водну тематику під назвою «Русалонька» Рон Клементс і Джон Маскер вирішили повернутися до теми морських пригод, знявши казку, натхненну полінезійської культурою і міфами.
Головною героїнею «Ваяни», спочатку відомої як «Моана», але перейменованої у багатьох країнах через проблеми з авторським правом на дане ім'я є зростаюче на наших очах маля, а потім і дівчина, яка мріє відправитися на човні за горизонт з тих пір, як навчилася ходити. Але суворий батько-вождь не дозволяє їй і кроку ступити у воду, оскільки одного разу дізнався, яким небезпечним буває океан, і тепер намагається вберегти від нього своїх людей. Але з боку океану до острова поступово підбирається чорнота, що загрожує погубити там все життя, і юна Ваяна, обрана океаном, всупереч забороні батька повинна відправитися в плавання, щоб повернути Матері островів її викрадене напівбогом Мауї серце. І допомагати їй у цій непростій місії, зрозуміло, буде сам Мауї, самозакоханий і часом занадто легкодухий як на такого м'язистого героя персонаж, який страждає не тільки нарцисизмом, а й комплексом неповноцінності. Ну, нічого, у Ваяни хоробрості вистачить на них двох, адже вона не може приректи свою родину і своє плем'я на загибель.
Озвучили головних героїв в оригіналі актриса-відкриття Аулі Кравало, для якої це була дебютна роль, і голлівудська зірка Двейн Джонсон, у якого Мауї напевно і запозичив свою харизматичність. Нехай Кравало особисто ми не побачимо в «Ваяні», та й не почуємо в кіно, але виглядають вони зі своєю героїнею досить схожими, і цій сонячній юній гавайці хотілося б побажати успіхів в акторській кар'єрі, адже в художньому кіно вона б виглядала чарівно. До речі, в українському дубляжі голосом напівбога став лідер "ТНМК" Олег Михайлюта, він же Фагот, який озвучував раніше самого Джека Горобця в трьох останніх «Піратах Карибського моря», тому якщо голос Мауї вам здасться знайомим, то це не випадковість.
Традиційно в диснеївському мультфільмі присутні парочка милих і кумедних тварин, які допомагають головній героїні, і тутешні свинка Пуа і контуженый півень Хей-Хей навіть без слів завойовують симпатію глядача, що не завжди вдається головним героям. Шкода тільки, що в плавання відправляється тільки Хей-Хей, який постійно радує там своїми дивацтвами, адже Пуа заслуговує більше екранного часу.
«Ваяна» є другим виключно диснеївським мультфільмом, який вийшов в прокат в 2016 році, але не кращим з них. І не тільки тому, що «Зоотрополіс» – це дійсно анімаційний шедевр, а й тому, що «Ваяна» і без порівнянь, сама по собі вийшла не особливо вражаючою. Я просто обожнюю мюзикли всіляких видів, і діснеєвські музичні мультфільми, як «Аладдін», «Красуня і чудовисько» і «Книга джунглів», є ще однією причиною їх любити. Але «Ваяна» стала першим мультфільмом-мюзиклом, при перегляді більшості музичних епізодів якого хочеться, щоб герої перестали співати. І не через голоси акторів, які їх озвучили, оскільки голоси у них відмінно підійшли до персонажів, що в оригіналі, що в українському дубляжі, а тому, що самі номери здаються втомлюючими і недоречними. До душі припали тільки «Будь ласка» у виконанні Мауї і гімн предків Ваяни «Ми знаємо шлях», що чарує мелодійною самоанськоб мовою. На жаль, на «Золотий глобус» номінували не ці композиції, а «Як далеко я піду», яку співає головна героїня.
При перегляді, як не старалися кінематографісти показати глядачеві незвіданий світ і культуру Полінезії, не раз виникає відчуття, що все це вже було показано раніше в інших диснеївських мультфільмах. Як, наприклад, той психоделічний музичний номер гігантського і огидного краба Таматоа, чий панцир укритий товстим шаром золота і коштовностей. Мультиплікатори намагалися там зробити відсилання до таких знаменитих і в міру помпезних диснеївських номерів, як привітальна пісня Джіні з «Аладдіна» чи пісня Урсули з «Русалоньки», де навіть мотив музики чимось схожий на пісню «Блискучий», але цього разу вийшло невдало.
Частково недоліки мультфільму компенсує тема першовідкриття і бойовий дух Ваяни, яка не раз заявляє, що не є принцесою, хоча її офіційно і зараховують до клубу диснеївських принцес, але семантика титулу в даному випадку не так важлива. Що ж стосується подорожей, «Ваяна» постійно нагадує, що відкривати нові землі і підкорювати нові водні простори – це в людській крові споконвіку, і ніякі заборони не зможуть стримати цей дослідницький дух. Нехай нові землі таять в собі й небезпеку, але їх краса і поява нових можливостей сторицею завжди компенсують будь-яку небезпеку. Адже ми живемо, щоб підкорювати нові вершини і розвиватися, а, сидячи на одному місці, яким би райським воно ні було, зробити це практично неможливо. І якщо «Ваяна» зможе вам про це нагадати, то вже час на неї було витрачено не даремно. Та й літнього тепла в цьому мультфільмі предостатньо, якщо вашій душі не вистачає взимку сонця.
Коли навколо безкінечні простори приголомшуючого своєю красою і інтригуючого своїми таємницями океану, гріх сидіти на одному місці і не відправитися разом з напівбогом або хоча б дивакуватим півнем у захоплююче плавання.
