Новини про фільмСекретні матеріали: Хочу вірити (2008)

Сценарист и продюсер Крис Картер раскрыл, что написал сценарий к третьим полнометражным «Секретным материалам».

Віра у власні сили – штука серйозна

Засекречені почуття

Про серіал «Секретні матеріали» не чули лише одиниці, а за «пригодами» головних героїв стежили так само ретельно, як і за сльозливими героїнями латиноамериканських мелодрам.

Секретно матеріальна епопея розпочалася ще у 1993 році. Першу спробу перенести серіал на великий екран здійснили у 1998 році. Про сіквел ішлося відразу ж після прем’єри «Боротьби за майбутнє», проте створили його лише зараз.

Режисером містичного трилеру «Секретні матеріали: Хочу вірити» цього разу став сам творець серіалу Кріс Картер. Головні ролі у картині виконали ті ж актори.

Хоча фільм створено у дусі серіалу, тут усе-таки більше прихованого психологізму. Динамізм і напруженість подій наче перегукуються із досі спокійним темпом життя головних героїв. Вони стали чужими один одному, а, проте, їм таки бракує тих вражень, які переживали, працюючи разом, і тих гострих суперечок, у яких вони натхненно захищали свою думку. Коли ж з’явився шанс повернутися і перевірити себе, Скаллі залишилася у своєму світі, а Малдер вирішив повернувся у минуле.

Оригінальну тему вивели творці стрічки у підзаголовок. «Хочу вірити», - цю фразу можна розуміти по-різному. Можливо йдеться про таємниці, що огортають процес розслідування справи; чи про життєві перешкоди, які неймовірно важко подолати логікою та фактами; чи про дивні передчуття, які не просто розтлумачити. Ймовірно, фраза стосується не так душевних переживань якогось окремого героя, як усіх разом. Скаллі зізналася, що її завжди вражала й дивувала одночасно віра Малдера у себе, у своє чуття, проте вона й досі не може цього зрозуміти. А вони ж пережили разом безліч усіляких подій, небезпечних пригод, трагедій, перемог, коли інтуїтивно відчуваєш стан один одного. Проблема, сформульована у підзаголовку, не така вже й розумна, але чуттєва: у цьому фільмі багато ностальгії.

Також тема стосується й злочинця-священика, який розкаявся у своїх гріхах, маючи натомість змогу бачити видіння. Принаймні, він хотів у це вірити. За сюжетом, він допомагає працівникам ФБР викрити підпільну організацію, яка незаконним вилучала та продавала людські органи. Зокрема, йдеться про генія, який винайшов спосіб залишити, звісно, лише на деякий час мозок людини живим і неушкодженим, відокремлюючи при цьому голову від тіла і навпаки. Таким способом злочинець хотів здобути нове молоде тіло для себе і свого друга. Якимось чином засуджений священик відчував усіх його жертв, бачив криваві картинки. Малдер, якого колишні колеги попросили допомоги у розслідуванні цієї справи, бо колись він працював із паранормальними явищами, відразу ж зацікавився цією обставиною.

Він був єдиним із усіх спецагентів, хто повірив священику і встановив невидимий зв’язок між дивним екстрасенсом і злочинцем. Як виявилося згодом, той був одним із колишніх жертв цього грішника. Коли ж голова без тіла припинила своє існування, священик помер, хоча лікарі й встановили причину смерті - рак. Та Мадер на цьому не спинився і, згідно з фіналом стрічки, не спиниться ніколи.

Щодо Скаллі, то вона як завжди не може змиритися з тим, що вплутала свого колишнього напарника у цю небезпечну справу. Проте небезпека не є фізичною, а психологічною: Малдеру не дає спокою доля його сестри, яку усі, включно із Скаллі, вважають мертвою. Цими пошуками він і займався увесь той час, відколи його відсторонили від справ.

Головна героїня фільму задіяна на двох фронтах: допомагає Малдеру у його пошуках та паралельно намагається розв’язати свої проблеми, тому не хоче повертатися до колишнього, сповненого темряви, життя. Проте ця темрява не так стосується їхньої колишньої діяльності, як самого Малдера. Саме він віддаляється від нормального життя, вірячи у надреальне і не може спинитися, не розкривши істину. Натомість Скаллі прагне звичного людського життя, якого була позбавлена всі ці роки, працюючи у ФБР.

Про технічний бік картини й говорити не варто: спецефекти як спецефекти, проте вони тут не відіграють таку значну роль як психологічне наповнення.

Основними у стрічці є почуття героїв, які їх знову переслідують у моторошному світі незбагненного. Всі події, що відбуваються з ними, складаються так, щоб герої сумнівалися у своєму виборі, намагалися забути старе життя і розпочати нове, та все-таки мимоволі поверталися до минулого.

Максимальне наповнення картини – поза суинівом: це і видовище, і філософія довіри вкупі зі спецефектами та кривавими сценами. З іншого боку, оригінальною стрічку робить зовсім не це. Якби головними героями були не Мадер і Скаллі, то фільм би втратив свою особливу атмосферу. Серіал цілком складався із таємниць, фільм же виявився ще більш загадковим. Нехай навіть інколи його глибина перетворюється на пафос, але, знову ж таки, хто до цього придиратиметься, коли на екрані - головні герої.