Рецензії на (2017)

Рецензія на фільм «Джунглі»
Виживання з Деніелом Редкліффом
11 листопада 2017,  02:11 | Рецензії | Автор: Елена Стрельбицкая

На початку 1980-х ізраїльський мандрівник Йоссі Ґінсберґ вирушив у далеку Болівію, сказавши рідним, що повернеться через рік. Його серце бажало пригод, які допоможуть йому знайти себе і запам'ятаються на все життя. І він знайшов ці пригоди, коли відправився в дрімучі джунглі, про що після писав у своїй автобіографічній книзі, що перетворилася цього року в кінокартину «Джунглі» з Деніелом Редкліффом у головній ролі.

Екранізацією небезпечних пригод Ґінсберґа, які його ледь не вбили, зайнявся австралійський режисер Ґреґ Маклін, який зняв торішній хоррор-триллер «Експеримент „Офіс“». Тому на вас очікує не гламурна подорож по райським місцям, а неприкрашена битва за виживання, де вся провізія попливла вниз по річці, ти не знаєш, де найближче поселення, і тобі нічим добувати собі їжу.

Спершу Йоссі, прибувши до екзотичної Болівії з Ізраїлю, заводить нових друзів, здійснює наркотичні тріпи з дівчиною, що сподобалася йому, філософствує про життя та пошуки себе, пізнає місцевий спосіб життя, загалом, все в дусі Джека Керуака. Але цей «ледачий туризм» не дає йому того, чого він туди приїхав, – гострих відчуттів, які його сильно струсонуть і допоможуть відкрити себе справжнього, захованого в коконі комфорту. Тому коли незнайомець розповідає йому історію про місця, куди ступали ноги всього декількох мандрівників, про індіанців і їх культуру, і які ховаються далеко від цивілізації в джунглях, Йоссі миттєво спалахує бажанням відправитися туди і стати цим першовідкривачем все ще незайманої людиною природи. Але замість теплих обіймів природа підготувала йому голод, холод, самотність, різні травми і зіткнення з хижими тваринами.

Останні шість років після завершення «Гаррі Поттера», який приніс Редкліффу всесвітню популярність, що тільки актор не робив, щоб позбутися від образа хлопчика-чарівника, але так далеко, як у «Джунглях», він ще не заходив. Бачили передачу «Голі й налякані» по Discovery, де пара голих людей виживає в дикій місцевості? Це практично вона, тільки тут головний герой один і не голий. Від випробувань, які йому довелося пережити в тих джунглях, стає не по собі. Складно уявити, як людина, потрапивши в таку ситуацію і не маючи підготовки Беара Ґріллза, дійсно змогла би там вижити. Так що всім шанувальникам Редкліффа дивитися обов'язково.

– Вночі джунглі просто незрівнянні. Всюди кипить життя. Стільки тварин, птахів, комах навколо... Вони ніби кричать тобі. Вся природа ніби пульсує... І, несподівано, тиша. Немає нічого. Тільки ти і те, що ти тут шукаєш.

Компанію Редкліффу в «Джунглях» складають троє маловідомих акторів: австралійці Алекс Расселл і Джоель Джексон і німець Томас Кречман. Двоє перших грають друзів головного героя, яких він зустрів у Болівії, а Кречман – підозрілого провідника, з яким вони вирушили в дрімучі джунглі. У фільмі завжди повинен бути лиходій (до цього нас привчили голлівудські картини), але спостерігаючи за цими чотирма чоловіками, не можна бути до кінця впевненим, хто з них зірветься з котушок і поставить під загрозу життя інших. Джунглі та їх небезпека змушують вилізти на поверхню їх найгірші людські якості, але після у кожного з них з'являється шанс показати себе і з іншого боку, перебороти свій страх і дати джунглям відсіч.

Розповідаючи дивовижну історію порятунку Ґінсберґа з чіпких лап дикої природи, Маклін залишається вірним собі, тому в цій пригодницькій драмі є моменти трилера і моменти крутіші, ніж у деяких фільмах жахів (особливо, якщо згадати, що це все відбулося насправді). Тут є досить сцен не для слабонервних, як та, де Йоссі розкроює собі лоба і дістає звідти червя (невже таке взагалі можливо?!) або сцена з мурахами, при перегляді якої шкіра напружується, наче тебе зараз теж покусає зграя комах. Але всі ці випробування голодом і самотністю, від яких у багатьох легко б скаламутився розум, герой переносить, не зупиняючись і продовжуючи боротися, і в нагороду він ніби перероджується, адже такий досвід, якщо він не зломив людину, робить його лише сильнішою.

– Не смій зламатися. Не зламайся.

Якщо не опускати руки, вірити і продовжувати йти далі, то можна вижити і в найпідступніших джунглях, вчить нас мандрівник, якого ми запам'ятаємо з обличчям Редкліффа.