Нафтовий «Титанік»
Бажаючи зняти щось більше, ніж черговий бездумний фільм-катастрофу, в Голлівуді вирішили екранізувати реальну масштабну аварію, яка трапилася на нафтовій платформі Deepwater Horizon в квітні 2010 року і залишила важкий слід не тільки на тих, хто вижив і сім'ях загиблих, а і на нашій планеті, чиї води змішалися з кількома мільйонами барелів цього палива.
Режисером кінокартини, названої на честь злощасної нафтової платформи, став Пітер Берг, який до цього зняв, з одного боку, «Морський бій», а з іншого – «Вцілілого», який отримав 2 номінації на «Оскар». Тому очікувати від нього можна було чого завгодно, але один лише погляд на акторський склад «Глибоководного горизонту» не дозволяє пройти повз цей фільм.
Сюжет слідує за головним героєм, техніком Майком Вільямсом, і його колегами, що відправляються у той самий злощасний день на свою платформу. Вони на 43 дні відстають від графіка, намагаючись зробити все на совість, але тут на борт прибувають представники компанії BP, яких цікавить лише одне: як швидко вони зможуть отримати свою нафту. Показники приладів змушують всіх сумніватися в тому, що варто переходити до наступного етапу, але начальство не відступає. І ось з дна океану піднімається величезна руйнівна сила, яка показує людям, що не варто грати з нею...
Майка тут відмінно зіграв Марк Уолберг. Йому дуже йде образ такого спокійного і простого техніка, який не кидає своїх, нехай навіть навколо все вибухає. Це безперечно одна з кращих ролей у його кар'єрі. А Кейт Хадсон дуже переконлива в ролі люблячої дружини головного героя, підтримуючої і переживаючої за свого чоловіка, і її гра тут знову доводить, що вона може більше, але в останні роки застрягла на ролях другого плану.
У поєдинку керівник-професіонал проти жадібного капіталіста з компанії BP, чиє бажання швидше почати викачувати нафту всупереч проблемам безпеки і коштувало потім людських життів, сходяться на екрані два важковаговика зі світу кінематографа Курт Рассел і Джон Малкович. Але герой Рассела в даній ситуації якось занадто швидко здався. А даремно. Таких голодних до грошей маніяків-нафтовиків, як герой Малковича, ніколи не варто залишати без догляду поруч з буром.
Нf додаток до настільки іменитого касту в «Глибоководний горизонт» взяли висхідних зірок Ділана О’Брайєна, для якого це дебют у драматичному кіно, і Джину Родрігез. Вони молодці, шанувальники у них тут точно не розчаруються, оскільки вони обидва змогли відважно вистояти поряд з більш досвідченими акторами. О’Брайен втілив простого робочого хлопця, який самовіддано виконує на платформі далеко не найпростішу і чисту роботу, а Родрігез стала тією дівчиною, яка керувала цією масивною і примхливою конструкцією плаваючої навколо труби. В той момент, коли потрібно було терміново натиснути велику червону кнопку, щоб спробувати відрізати і закрити трубу, дуже хотілося, щоб це зробила саме героїня Родрігез всупереч крикам начальника, що це не в їх компетенції. Добре, що встиг головний і спробував все-таки відрізати трубу, але якщо б він загинув при першому вибуху, то ніхто б до тієї кнопки і не доторкнувся, оскільки це, бачте, не в їх компетенції. Виходить, що слухати самозакоханого типа, що думає про гроші, а не про безпеку людей на платформі і, тим більше, не про потенційну екологічну катастрофу, якою можуть обернутися його непрофесійні накази, так це можна, а натиснути на кнопку, створену для надзвичайних ситуацій у розпал одного з них, це вже не в їх компетенції.
При перегляді «Глибоководного горизонту» не раз виникають асоціації з «Титаніком», адже суть цих двох катастроф, які розгортаються на воді, полягає в тому, що багатий власник бажає все зробити не якісно та безпечно, а швидко, прибутково і вражаюче, щоб обійти своїх конкурентів. А всім відомо, чим така дурість зазвичай закінчується. Навіть той момент у фіналі, коли герой Малковича сідає в рятувальну шлюпку, дуже нагадує схожий момент з директором пароплавної компанії «Уайт Стар Лайн» Брюсом Ісмєєм з фільму Джеймса Кемерона. Тільки тут відсутня романтика Кейт Вінслет і Леонардо Дікапріо, так що «Глибоководний горизонт» може сподобатися тим, хто любить, щоб в кіно було все чітко, по справі і без зайвого мелодраматизму. Хоча до самої катастрофи, показаної досить видовищно, фільм підводить занадто довго, тому якщо ви не є великим шанувальником роботи нафтових платформ, то можете за цей час занудьгувати.
Автори акцентують увагу на тому, що фільм був знятий, щоб вшанувати пам'ять загиблих під час цієї аварії, але загиблим виділяється лише трохи часу в титрах після фільму, а от сюжет цілком тримається на тих, хто в результаті вижив. Тому у Берга вийшло, швидше, віддати данину не загинувшим, а всім професіоналам, які самовіддано працюють на таких платформах.
В цілому, подивитися «Глибоководний горизонт» варто хоча б для того, щоб нагадати собі, наскільки важливо при будь-якій роботі робити все як треба і на совість, нехай навіть це і займе більше часу, ніж гнатися за швидкою наживою, яка може коштувати людських життів. Та й пора вже людям вчитися на своїх помилках, а не повторювати їх.
Часом людської жадібності достатньо, щоб вибухало і горіло море, а в його нафтовому полум'ї – люди. Але для більшості працівників платформи Deepwater Horizon все-таки людське життя було дорожче всієї нафти, що вони відважно й довели, рятуючи один одного з чіпких обіймів полум'я.
