Зарубіжна драма про український Голодомор
Голодомор став одним з головних злочинів, скоєних Сталіним за час його диктатури. За останніми даними близько 10 мільйонів українців загинули від голоду в 1932-1933 роках, бачачи, як з їх будинків виносять їх врожай і прирікають їх сім'ї на довгу болісну смерть. Правда про Голодомор відкрилася світу роки опісля розпаду СРСР, коли почалися активні розслідування та розсекречення документів. Але про навмисно влаштований голод знали і пам'ятали діти тих, кому вдалося перетнути кордон і влаштуватися в Канаді, і ось один з них зняв про Голодомор драматичний фільм «Гіркі жнива».
Кілька років тому на екрани вийшла українська історична драма «Поводир», де була розкрита тема Голодомору та умисного знищення Сталіним української культури, а тепер за екранізацію найдраматичніших сторінок історії України взялися нащадки тих, кому вдалося виїхати з Союзу в ті похмурі для української самобутності часи, як канадський режисер Джордж Менделюк, чия мама-українка пережила страшний голод на початку 1930-х років. І в своїх «Гірких жнивах» він постарався передати весь жах того часу, показати звірства, на які йшли сталінські виконавці, і разом з цим захопити глядача силою духу голодних, але несломленных українців, які не припиняли бунтувати проти диктатури Сталіна.
«– Якщо я врятую хоча б одне життя, значить, я жив не марно.»
Показати світові Голодомор Менделюк вирішив очима молодих і повних життя героїв на ім'я Юрій і Наталка, які закохуються, одружуються і збираються відправитися в місто, щоб втілити свої таланти в середовищі прогресивної молоді. Але в село приходять солдати-комуністи, які вбивають кожного, хто не згоден вступати в колгосп чи визнавати Сталіна своїм вождем, і життя Юрія і Наталки перетворюється на боротьбу за виживання. Історія їх чистої любові є центром фільму, і вона тут необхідна як повітря – це та надія, яка не дозволяє їм опустити руки в найтемніші дні. До того ж, це не мелодрама в стилі Голівуду, а сильна драма, в любов чиїх героїв віриш від першої до останньої секунди фільму. Доля розлучає їх, але вони все одно не зраджують один одного, а чекають і вірять, і борються кожен день.
Юрія і Наталку зіграли висхідна британська зірка Макс Айронс і бродвейська актриса Саманта Баркс, яка вперше розбила моє серце своєю грою в «Знедолених», а другий – у «Гірких жнивах». Їх герої самобутні, мають свій характер і твердо стоять на землі і поза своєї любовної лінії, а разом і зовсім стають силою, непідвладною нікому. Їх друга дитинства і ще одного представника натхненної молоді, який вірить, що, вирушивши у місто і вступивши в єдину Комуністичну партію, можна побудувати новий прекрасний світ, втілив актор Анейрін Барнард. Його Микола є дуже розумним, але романтичним і наївним хлопцем, який відважно прагне світлого майбутнього, не розуміючи, що у Сталіна зовсім інші плани.
Справжніх воїнів та козаків, для яких свобода своєї родини і України є найвищою цінністю, втілили відомі актори Беррі Пеппер і Теренс Стемп, останній з яких є номінантом на премію «Оскар». Оскарівський номінант в образі українського козака та борця за незалежність? Це не тільки звучить круто, а і виглядає на екрані, оскільки Стемп створив сильний образ патріарха своєї сім'ї, який безстрашно б'ється з радянськими узурпаторами. В епізодичних ролях в «Гірких жнивах» з'явилися й українські актори, як Остап Ступка, який втілив так званого «кулака», якого насильно намагалися загнати в колгосп, а коли він відмовився, то просто забрали землю.
Архітектора Голодомору Йосипа Сталіна зіграв у «Гірких жнивах» Гарі Олівер, який з'явився в двох серіях «Гри престолів». З нього вийшов дуже правдоподібний Сталін, на якого неможливо дивитися спокійно і без жодних емоцій, спостерігаючи за тим, як він з легкістю засуджує мільйони людей на голодну смерть, виправдовуючи це безглуздими поясненнями в дусі того, що без українського врожаю СРСР не виживе. Як же, століттями жили собі якось 15 республік, не пухли з голоду, а тут раптом їм їсти нічого і треба швиденько весь урожай вкрасти в України, щоб тут люди вмирали з голоду. Як можна забирати їжу у тих, хто виростив і зібрав, засуджуючи їх до смерті, і віддавати іншим? Хоча в його бажання врятувати інші республіки, зовсім не віриться, оскільки основним мотивом Сталіна у створенні Голодомору було знищення українського визвольного руху і української самобутності.
Але поки Сталін влаштовує бенкети за стінами Кремля, його накази виконує в Україні командир Сергій зі своїм збройним загоном нелюдських солдатів, готових розстрілювати і чоловіків, і жінок, і дітей за те, що вони намагаються зберегти свій потом і кров'ю вирощений урожай. Втілив Сергія маловідомий британський актор Тамер Хассан, який після перегляду «Гірких жнив» вам напевно запам'ятається. Його персонаж викликає цілі хвилі негативних емоцій; він жорстокий і нещадний садист, який пишається тим, що встановлює свої порядки в українських селах, б'ючи голодних і знесилених людей. От тільки ці люди все одно не здаються, і цьому Сергію ніколи не зрозуміти, чому їх не зламати ні голодом, ні кулаком.
Зняті в стилі епіка з іноземними акторами і справжнім розмахом у батальних сценах, «Гіркі жнива» орієнтовані на те, щоб розповісти маловідому історію України всьому світу, але, вважаю, що цей фільм необхідно в першу чергу дивитися самим українцям. Він знятий не в документальному жанрі, а в художньому, звертаючись в першу чергу до почуттів глядача і залишаючи в серці стійкий відбиток. Ми самі погано знаємо свою історію або часто забуваємо про неї, але показаний тут незламний дух народу надихає своєю силою і прагненням до незалежності. І нехай головних героїв зіграли тут зарубіжні актори, вони змогли чудово відчути і передати любов українців до волі та своєї землі, адже це не чуже людям загалом, бажання народу любити і творити, а також боротися за те, щоб самим будувати свій світ. Це все робить «Гіркі жнива» в наш час як ніколи актуальними.
Голодомор – одна з найтрагічніших сторінок української історії. Але і в ті темні часи залишалося місце для любові і надії, за які українці не припиняли боротися.
