Я ніколи не поділяв франшизи про Людину-Павука на погані та хороші. Мені подобається дилогія «Нова Людина-Павук» з Ендрю Гарфілдом. Так, вона слабка в багатьох аспектах, але ці дві стрічки мають шикарний візуал, захоплюючий екшен та дуже емоційні сцени, які зачіпають за живе. Трилогія із Тобі Магвайром не може похвалитися такими якісними спец-ефектами, але там більше уваги приділялося саме становленню Людини-Павука як супергероя – формуванню характеру Пітера Паркера, його мотивації до боротьби зі злочинністю, було показано, як він отримав свої сили та крок за кроком опановував їх. Крім цього, за три фільми ми побачили багато колоритних антагоністів дружнього сусіда. Обидві франшизи мають свої переваги та недоліки. І обидві варті уваги.
Здавалося, чим же може здивувати глядача уже шостий за останні роки фільм про Павучка? Студійні боси Марвел дуже серйозно поставилися до цього питання, адже Людина-Павук – один з найпопулярніших персонажів коміксів, який уже має величезну кількість фанатів, і тому дуже цінний для кіностудії. І здивувати вдалося. «Людина-Павук: Повернення додому» – цікавий фільм і чудова (якщо не найкраща) картина про дружнього сусіда.
Технічна складова. Студія Марвел уже давно довела, що не шкодує ресурсів та сил для своїх творінь. Візуально картина дуже якісний: чудові спецефекти, декорації, підбір акторів, грим, костюми. Багато натуральних зйомок. Зображення продумане до деталей, багато відсилок до коміксів та майже непомітних дрібничок, які формують загальну атмосферу фільму. Взяти хоча б школу Пітера, де на стінах зображені Великі науковці даного всесвіту – Говард Старк (батько Тоні Старка) та Брюс Бенер. Сюжет стрічки динамічний, цікавий, містить навіть кілька несподіваних поворотів. Хороший сценарій та візуал дозволяють передивлятися картину «Людина-Павук: Повернення додому» знову і знову.
Гумор, як завжди, на висоті. Найчастіше він ситуативний, робить фільм в загальному легким та веселим. При цьому, перед нами не банальна комедія. Стрічка зачіпає досить глибокі питання, що відображається як в головному героєві, так і в антагоністові (детальніше про це далі). Також моментами в картині присутнє навіть напруження, що цілковита заслуга Майкла Кітона, який зіграв противника Павучка. Все це разом робить фільм багатогранним, простим та змістовним одночасно.
Чудово прописані персонажі. Навіть другорядні герої індивідуальні, цікаві та мають свою каплю харизми. Найкращий друг Пітера Нед (Джейкоб Баталон), тітка Мей (Маріса Томей), Ліз (Лора Херіер), Флеш Гордон (Тоні Револорі), Герман Шульц, або Шокер (Букем Вудбайн) та інші – запам’ятовуються, попри невелику кількість екранного часу, мать різні характери, відіграють свою роль у подіях фільму та житті Пітера Паркера. Особливо слід відмітити Мішель Джонс (Зендая Коулман), яка вкрала буквально кожну хвилину свого перебування на екрані. Розумна, кумедна і трішки чудернацька дівчина, персонаж, в якого закохуєшся буквально з першої ж сцени. Тепер про основних героїв.
Пітер Паркер у виконанні Тома Холанда вийшов дуже навіть хорошим. Актор чудово зіграв дружнього сусіда, серйозно поставився до ролі. Навіть більшість трюків виконував самостійно. Павучок Холанда зовсім не схожий на попередні втілення цього персонажа. Людина-Павук тепер дійсно школяр, який вчиться життю, формується як особистість, доброзичливий та наївний. Багато часу приділяється показу саме шкільного життя хлопця. На плечі Пітера впав важкий тягар у вигляді надлюдських сили й спритності. Юнак намагається вчинити правильно, використовуючи дар для допомоги звичайним людям (адже з великою силою приходить велика відповідальність!). Він намагається стати таким, як Месники, пробує допомагати іншим, боротися зі злочинцями. Але він лише вчиться і тому робить помилки, багато помилок. Така недосвідченість спричиняє багато кумедних ситуацій. Людей, які чекають на видовищний екшен, цілком самостійного та сформованого Людину-Павука, чекає розчарування. Але фільм і не розповідає про те, як Пітер отримав свої надздібності і як вирішив почати боротися зі злом. Павучок Тома Холанда – це щось середнє між людиною, яка знайомиться зі своїми силами і уже повноцінним супергероєм. Така недосконалість Павучка наближує його до простого люду, робить його подібним до кожного з нас.
Окрім цього, фільм через становлення Пітера Паркера як Людини-Павука зачіпає дуже важливу для супергероїки проблему – повністю присвячуючи себе допомозі людям, доводиться жертвувати чимось особистим. По-суті, подібне питання неодноразово поставало і перед кожним із нас – «Загальне благо чи особиста вигода?». Просто в контексті супергеройства виглядає це набагато яскравіше.
Тоні Старк у фільмі «Людина-Павук: Повернення додому» хоч і являє собою другорядного персонажа, але фактично виконує одну з основних ролей у сюжеті. Він є причиною появи Стерв’ятника, сильно вплинув на створення його ідеології. Також Старк – наставник Пітера, створив йому високотехнологічний костюм, наглядає за школярем та допомагає порадами. Більше того, Залізна людина для Паркера кумир і джерело натхнення. Але і юнак для Тоні не пересічна людина. Він відчуває відповідальність за можливості, які надав хлопцеві, та навіть прив’язаність до нього. Така піднята проблематика наставництва, навіть батьківства ще краще розкриває і без того глибокого персонажа, адже стосунки з батьком для нього досить болюча тема. Герой, при всій своїй серйозній ролі в показаній історії, не втрачає комічності, його жарти – перли картини. Неперевершено зіграний Робертом Дауні молодшим, він все той же всіма улюблений геній, мільярдер, плейбой і філантроп, який своєю харизмою затьмарює усіх в кадрі.
Тепер про те, що робить фільм «Людина-Павук: Повернення додому» на голову вищим за більшість інших проектів (якщо не усі). Антагоністом стрічки виступив Адріан Тумпс, або Стерв’ятник. На екрані його неперевершено втілив талановитий актор Майкл Кітон. Чудово прописаний та розкритий у фільмі, розумний, самостійний, мотивований персонаж з сильним характером. Не можна не згадати про шикарний дизайном костюма, який виглядає велично і практично, красиво і лякаюче одночасно. З одного боку перед нами людина, ображена на верхівку суспільства, бо та вважає себе кращою за пересічних жителів. Старк, якого усі вважають рятівником, ледь не боготворять, продавав зброю, якою знищували сотні тисяч невинних. А чому Адріан не може також заробляти собі гроші, торгуючи смертю? Чим він гірший від Старка? З іншого – бачимо чоловіка, який щиро любить свою сім’ю, давно уже сформовану особистість, яка має принципи, здатна на співпереживання та вдячність. Тумпс ладен піти на все заради близьких, їхнього добробуту. І наявність специфічних умінь та знань дозволили йому своєрідно пристосуватися до тогочасного стану в суспільстві. Добре написаний сценарій разом із чудовою акторською грою створили шикарного, нетипового та дуже цікавого персонажа. Стерв’ятник – хижак, так він виглядає зі своїми гігантськими металевими крилами, так він і діє – стрімко, агресивно та впевнено. При цьому, Адріан – звичайна людина, який вміє любити, поважати інших, а не лише сліпо ненавидіти. Це не картонний, не шаблонний злодій, а живий і дійсно харизматичний антагоніст.
Події фільму «Людина-Павук: Повернення додому» мають локальний характер. Тут не побачиш порятунку світу від страшної загроза, пафосних монологів чи філософських роздумів. Павучок лише хоче допомагати звичайним людям, своїм сусідам та знайомим, зашкодивши постачанню небезпечної зброї на рідні вулиці. Паркер ще молодий, брак досвіду змушує його робити помилки. Звичайні мотиви керують і Стерв’ятником – він зневажає людей, які забувають, хто будує їхні міста, хто воює за них у війні. Він хоче, щоб його родина не думала, що вони їстимуть завтра, могла вдихнути на повні груди і жити, не рахуючи кожну копійку. Хіба ці бажання зловісні? Обоє – звичайні люди, зі своїми радощами та проблемами, потребами та інтересами, як і ми з вами. Ця простота героїв, їх близькість до пересічного народу, загальна легкість картини і створюють те, за що усі так люблять фільми про дружнього сусіда, – душевність.
Все ж, стрічка не позбавлена і мінусів. Невиразність саундтреку, яка хоч і не впливає на атмосферу, але помічається уважним глядачем. Також багатьом може не сподобатися те, що Людина-Павук досить слабкий у стрічці, немає захоплюючого екшену. Але цим пожертвували для загальної стилістики фільму, тобто реалістичності, приземленості сюжету, показу Павучка-початківця, який лише вчиться бути героєм. Це робить Людину-Павука ближчим до глядача. Та найзначнішим мінусом фільму «Людина-Павук: Повернення додому» є його сильна прив’язаність до інших стрічок. І стосується це не лише кіновсесвіту Марвел. Нам не показали зародження сил Пітера Паркера, формування його жаги до справедливості (поштовхом до чого стала смерть дядька Бена). Мотивувалися боси Марвел тим, що це показали вже двічі в інших фільмах. Але ж людині, яка не знайома з попередніми картинами про Людину-Павука, буде важкувато зрозуміти, що сталося з Пітером, про яку втрату, пережиту тіткою Мей, він говорив у фільмі. Те саме стосується й прив’язки до кіновсесвіту. Події стрічки відбуваються одразу після третього фільму про Капітана Америка, а філософія антагоніста напряму сформована подіями фільмів про Месників. Тоні Старк же, будучи одним з основних персонажів фільму, має три сольних фільми і грав важливу роль ще в трьох стрічках. І впродовж усього цього часу герой Роберта Дауні молодшого розкривався і розвивався. Тобто, щоб повноцінно розуміти й оцінити фільм, потрібно подивитися ще десяток інших. З одного боку це розвиток улюбленого всесвіту Марвел, але з іншого – досить несамостійний фільм.
«Людина-Павук: Повернення додому» – одна з найкращих стрічок Марвел, яка нічим не поступається попереднім втіленням Людини-Павука, а в дечому і перевершує їх. Фільм дійсно вартий уваги. Якщо Ви ще з якихось причин не бачили його, то постарайтеся якнайшвидше виправити це! Картина легка, весела, змістовна, красива та продумана, містить багато відсилок, цікавих персонажів. Та найголовніше у новій історії про Павучка – це її душевність, яка залишає після перегляду приємне враження і сильне бажання знову повернутися у світ дружнього сусіда.
