Рецензії наХітмен (2007)

Сказати, що під час перегляду зал «ридаль піцтулом» - значить не сказати нічого. Я б на місці виробників не став допускати фільм до перегляду в Росії. Або хоча б змінив жанр на комедію...

Отже, НАРОДНИЙ ПОЩА або все, чого ми не знали про Росію.

- Ви знали, що Російського президента звати Михайло Белікофф? І те, що він - рідний брат трансвеститоподібного торговця зброєю й наркотиками, який живе в Туреччині? Ну як же так, соромно, соромно.

Якось, такого, виходить, обрав великий російський народ. Народний президент, так сказати. Живе він, до речі, з повією, яку щоночі безсовісно б'є.

До речі, це напевно братик підкинув Михайлику досить грошей на двійників як у Хуссейна. Паралель теж забавляє.

- Ви знали що десь у центрі Санкт-Петербурга (недалеко від споруджуваного хмарочоса, мгм) є будинок у римському стилі із загадковим написом над входом, усвідомити який не зміг навіть мій, затертий на філфаку мозок: «Народиний Театир імені (когось)»?

Як мені це нагадало пасторальних "Soldiers of Fortune" з їхнім російським поясненням «Грозний вхід!» під написом Dangerous Entrance... Про солдат, які кричать «Упусти свій пістолет!» навіть не згадую...

- Всі, від народного президента Росії до капітана Міліції (форма якого виглядає як музейний експонат), розмовляють на чистій англійській. Ну розуміє - адже агент інтерполу приїхав. Як же тут у бруд обличчям вдарити..

- Поштові скриньки в Росії зроблені з жовтого пластику й висять на стінах. Написано на них крупно і ясно - POST. поруч, очевидно для неросіян - ПОЩА.

- Навіть у російській глибинці можна роз'їжджати на «Ауді», не боячись бути «кинутим» Бидлом Росії, а в будь-якій халупі на розі можна купити СЕНДВІЧІ в класичному коричневому паперовому пакеті. Ось так от.

- Офіс ФСБ виглядає як бібліотека, по якій носяться юрби народу в піджаках зі стосами паперів в одній руці й чашкою кави в іншій. До речі, ввечері він закривається й там нікого немає. Уночі ФСБ не працює. Такі от, народинні захисники.

- Спецназ ФСБ (наш народиний бійці) мабуть поголовно набирають із шанувальників «Зоряних війн». Хто інший погодиться виходити на спецзавдання, одягшись під Дарта Вейдера? Літера «С» в абревіатурі ФСБ, написаній на спинах, до речі повернена в іншу сторону. Це щоб ви знали.

Ні, не все так погано - коли спецзавдання немає, нашим народиним бійцям досить надягти маски, придбані в найближчому секс-шопі для зубрил під каски, більше схожі на перефарбовані алюмінієві миски. Зате в такому вигляді їх цілими взводами пускають до церкви.

- Церкви в нас, до речі, обслуговуються попами у винятково святкових вбраннях. Особливо коли у церкві проходять похорони відомого мафіозі. Так, а лавки в нас по такому випадку виставляють як у католиків - рядками.

Але горе лисому бійцеві, який один зайшов у таку годину в церкву, зі знаком якості на потилиці. Якщо його не пришпилить канделябром до підлоги засівший у підсобному приміщенні Шао-Ліньський чернець (таких досить давно виписують всі православні храми, ви не знали? обмін досвідом), то в крайньому випадку прилетить КА-50 і висадить у терориста, який притаївся у верхній башточці, весь боєкомплект. По-російському так, вагомо.

...У цілому складається враження, що із часів «Червоної Жари» уявлення Голівудських кіношників про Росію не дуже змінилося. Вони дотепер думають, що ранок російської людини це - надяг валянки, вийшов з хати, розігнав ведмедів балалайкою, горілочки ляснув, вушанку заламав і гуляй-Росія.

На додаток до вже описаних в інших рецензіях плюсів можу - на жаль - додати лише один - гарний був момент, коли бритоголовий камрад з терміном придатності на лисині вискочив у вікно готелю... і нітрохи не відволік пару тінейджерів від гри в Hitman 4.

Незважаючи на все це - раджу сходити на фільм (на ранковий сеанс, щоб не шкодувати витрачених грошей), тому що неймовірно підвищує національну гордість.

За цим постановляю -

- фільм дивитися, стібати, сміятися.

- у гру грати, перейматися, проходити.

- Оліфанту привласнити звання народного артиста Росії.

Ура, товариші!

І відправився сорок сьомий з роду лисих у саме серце Мордора, щоб знищити зло в особі негідного супостата Белікоффа, який, як і належить справжнім лиходіям, замовив сам себе. І настільки було зло злим, що його довелося знищити двічі...

Фільму я чекав довго й навіть тремтливо, тому що гра мені у свій час дуже подобалася дуже вже була стильна й захоплююча. Найстильнішим у грі був, природно, громадянин сорок сьомий зі штрих кодом на голеній потилиці. Отож, не можу собі уявити, хто зміг би крутіше, ніж Оліфант зобразити цього вбивцю. Він Дизель? Не думаю. Занадто здоровий і незграбний. Навряд чи в нього вийшло б зіграти акуратного й педантичного сорок сьомого. Можливо, Джейсон Стетхем? Не знаю, пика в нього занадто паскудна. А от Оліфант увійшов у роль просто таки ідеально, дуже схожим вийшов на свій віртуальний аналог. Якщо придивитися, то Тімоті й головного героя дуже вдало скопіював, та й взагалі, його відповідність до образу чітко простежувалася ще із часів оприлюднення перших постерів і трейлерів. Що не кажи, а нас годували відмінним рекламним матеріалом, даруючим нам надію. Але, на жаль, не всім надіям призначено виправдатися.

Хотілося б з наскоку взятися за клінічно-дебільний сценарій Скіпа Вудса повна клініка й маразм! Потрібно бути воістину талановитою людиною, щоб написати таку першосортну фігню.

Персонажі фільму поводяться як закінчені ідіоти й по їх розчудовим діалогах можна сміливо ставити найневтішніший діагноз. Беззахисного глядача, який до свого нещастя прихопив у кінотеатр мозки, прямо таки глушать добірними маразмами й дебілизмами.

Росія у фільмі це якийсь Діснейленд, слово честі. Починаючи із президента й закінчуючи собором з якимись гротескного вигляду єпископами. Геніально!!! Не вистачає тільки п'яних ведмедів у вушанках, які грають у метро на балалайці.

Російське ФСБ - це незабутнє видовище, якийсь, млин, прибацаний десант. Чого варті тільки костюмчики, запозичені з Fallout або «Чужих». Причому літера «С» в абревіатурі служби безпеки чомусь перевернена в іншу сторону. Спасибі хоч за те, що ця сама абревіатура вибита на формі, а не на чолах бійців спеціального підрозділу. Хоча, цей оригінальний хід, напевно, привів би в захват рядових американців а-ля Скіп Вудс, які сидять на зраді ще із часів холодної війни.

Окремої уваги заслуговує режисура, яка у даній кінострічці є одним з позитивних моментів. Картинка дуже схожа на те, що ми бачимо під час проходження оригінальної гри. Дуже вдало використана камера від третьої особи. Якщо не помиляюся, Ксавьєр Генс є затятим шанувальником першоджерела. Відзначимо плюсиком і недурну постановку під його керівництвом.

У фільмі присутні як мінімум дві відмінні екшн-сцени. Особливо перша, де громадянин лисий ліквідує інших лисих громадян. Дуже розумна хореографія. Повний контакт і все таке. Вийшло досить непогано. Ніяк не збагну, навіщо одну з фінальних мордобійських сцен довірили знімати якомусь алкоголікові з руками, які трясуться.

І друга сцена, яка бадьорить глядача жорстоким смертовбивством трансвеститів, чомусь вписаних сценаристом до рядів російської мафії, вийшла досить брутальною й гарячою. Справжня кривава массякра за всіма правилами жанру.

Трохи про акторів. Оліфант відмінно увійшов у роль плішивого. Стало бути, поставився до поставленого завдання з ентузіазмом і належною самовіддачею, за що йому великий респект. У його контракті, до речі, чорним по білому прописана його ж згода на участь у всіляких сиквелах і триквелах Хітмена. Сподіваюся, що якщо продовження будуть знімати, то сценарій напише людина розумна, а не Скіп Вудс, якого настав час загнати сраною мітлою назад на пальму.

Ольга Куриленко протягом всієї кінострічки успішно справлялася зі своєю функцією, під якою малася на увазі не акторська майстерність, а вроджена сексапільність коротше, радувала око цицьками. Нагадаю, роль нашій землячці дісталася нескладна, але цілком важлива в даному жанрі Ольга зобразила повію відому своїми блудодіяннями.

Що стосується всяких там Дагреїв Скоттів і інших Робертів Кнепперів, то вони нічим не примітні. Особливо сумний цей факт для Скотта, який, у свій час, балотувався на роль Росомахи й навіть Джеймса Бонда. Хоча, знову ж, зробимо знижку на бездарний сценарій, який не дав панам акторам самовиразитися.

Загалом, Хітмен це фільм контрастів. З одного боку цілком прийнятні режисура, Оліфант і Куриленко, з іншого абсолютно несамовитий Скіп Вудс зі своїм клоунським сценарієм для дошкільників.

Діагноз. Коротше, що ми маємо? У нас є старий добрий дядько Хітмен, якого помістили в абсолютно ідіотський, безглуздо русифікований рівень. Пограти можна, але дуже вже в очі кидаються всякі там написи а-ля «Поща». Та й боти на карті геть-чисто позбавлені елементарних зачатків штучного інтелекту. Могло вийти набагато краще, але й на цьому спасибі.

Так, до речі, у екранізації дуже мало спільного з першоджерелом, крім, мабуть, картинки на екрані. Знову ж, спасибі сценаристові за недоречну самодіяльність. Наївся по саме «не можу», і без зусиль придушую в собі бажання попросити добавки.

Вместо эпиграфа:

Маленький мальчик на дерево влез,

Сторож Пахомыч достал свой обрез.

Выстрел раздался, затем детский крик.

"Сорок седьмой", - улыбнулся старик.

Даний фільм - дешевина. Не в тому розумінні, що малобюджетний, малобюджетні фільми теж гарні бувають. Просто - гівно й відстій. Гра була значно краще.

А як добре все починалося... Спочатку на роль Хітмена (ака Тобіас Ріпер, ака Сорок сьомий) був обраний . Не точно впевнений, що Він має портретну подібність із іграшковим оригіналом, але те, що він відіграв би краще смутного піонера - однозначно.

Починається все із трудових буднів майбутніх найманих убивць - їх виховують у незрозумілій установі тюремно-монастирського типу (хоча ми, які грали в гру і дивилися мультики-приквели, знаємо, що мова йде, взагалі, про спецлікарню). Найбільше увага приділяється татуюванню у вигляді штрих-коду на потилиці у всіх вихованців установи. Хоча ні в грі, ні в фільмі це татуювання не має взагалі ніякого значення. Потім шустрий монтаж приховує подальший перебіг долі молодого кілера - і от він, живий, здоровий і навіть досить угодований, завзято ліквідує тих, на кого йому покажуть пальцем роботодавці. Способи ліквідації, треба сказати, досить нетривіальні - одному шприц із розчинником у шию вколе, іншому під пахву підривний пристрій вмонтує, та й підірве потім, із третім ще як-небудь пограється. Життя б'є ключем.

Але все змінюється, коли похмурий вбивець відправляється в далеку сніжну Росію - убивати тамтешнього президента. Президента він убиває (правда, потім виявляється, що він його не вбив, потім - що все-таки вбив, а потім - що вбив, але не він), і зненацька опиняється під вогнем російської спецслужби (мабуть, всієї).

Переступивши через шістнадцять трупів, Сорок сьомий піднімає очі й зустрічає просту російську дівчину Віку - природно, повію. За нею, як і за ним, полюють ВСІ (включаючи розгромлену російську спецслужбу) - і хочуть вбити. Для чого, щоправда, невідомо. Але маленька дівчинка, хоч і має погляд вовчиці й дрібні цицьки, не вміє стріляти так само влучно, як лисий Оліфант. Тому далі вони починають тікати від ВСІХ разом. Сплять, щоправда, роздільно, але це справа часу - як скоро Сорок сьомий їй заплатить.

У міру втечі від УСІХ, на солодку парочку починають люто настрибувати інші похмурі хмирі зі штрих-кодами - точно такі ж як Оліфант, тільки пики незнайомі. Із сутички дванадцятьох лисих чоловіків переможцем з рахунком 11:0 виходить якийсь лисий дядько, хапає дівчину й тікає. Пізніше ми розуміємо - Сорок сьомого голими ногами не візьмеш, він навіть у ліжку з повією залишається самим собою - устромляє в неї шприц і йде в ніч.

Згодом виявляється страшне - дружній Заходу російський президент Белікофф вбитий, а на його місце поставлений спеціально навчений двійник у гумовій масці! Що робить у такій ситуації ? Ніі, хлопці, Брюс Вілліс у такій ситуації посоромився б опинитися. А актор Оліфант - завжди готовий.

Загалом, як і слід було сподіватися, у результаті грамотно проведеної операції Інтерполу, ФБР, ЦРУ й [ще когось], двійника вбивають, демократія врятована, актор Оліфант - теж. І навіть російська повія Віка рятує своє нікчемне життя й здоров'я, жодного разу ні з ким у кадрі не потрахкавшись. Всі розходяться в ніч, вкрай задоволені собою.

Взагалі, про цей шлак більше й писати нічого немає бажання. Про поняття акторської гри навіть і згадувати незручно, тільки слово засмітити. Зв'язний сюжет відсутній. Картинка виглядає непогано, але знов-таки - розвалюється на шматки, чогось свого, особливого не було показано жодного разу. Власно, типовий дебільний бойовичок класу «Б», зроблений за відмінною грою. Ех, зіпсували пісню, дурні.

PS: А от розстрілу собору з кулеметів я їм все-таки не пробачу. Тому що є речі, яких не можна торкатися, незалежно від релігійної приналежності, національності й розміру лисини. Виродки.