Новини про фільм (2007)

12 травня 2020,  12:50 | Новини фільмів | Автор: Елена Стрельбицкая

Два всесвіти Людини-павука і Венома перетинаються на крутому фан-арті MCU, де Веномом стає Пітер Паркер у втіленні Тома Голланда.

Читати далі...
27 липня 2019,  11:53 | Бокс-офіс | Автор: Елена Стрельбицкая

Давай, Павучок! Всього за три тижні світового прокату супергеройський фільм Джона Воттса «Людина-павук: Далеко від дому» зумів приєднатися до клубу мільярдерів.

Читати далі...
15 травня 2019,  18:34 | Новини серіалів | Автор: Елена Стрельбицкая

Зірка серіалу «Шерлок» Ендрю Скотт знову втілює психопата в офіційному трейлері 5 сезону науково-фантастичного серіалу «Чорне дзеркало».

Читати далі...
28 грудня 2017,  14:44 | Новини фільмів | Автор: Елена Стрельбицкая

Людина-павук опиняється в оточенні гірлянд на новому концепт-арті фантастичного екшену «Людина-павук: Повернення додому».

Читати далі...
9 серпня 2008,  23:30 | Рецензії | Автор: Redder

«...Таким чином, теза про перевагу ядерних танків WZ-160Я «Оверлорд» розробки Цинь Ши Тао над танками WZ-210 модифікації «Емперор» генерала Та Хун Квая представляється нам украй сумнівним. Підвищена маневреність і велика вражаюча здатність WZ-160 програє живучості «Імператора» навіть при малоймовірних у сучасній війні ситуаціях типу «танки проти танків». В умовах же бойових дій у складі бойових груп, для яких, власно, і був спроектований WZ-210, тобто при фланговій підтримці декількох танків Тип-101 «Беттлмастер» і мобільних ЕПД-Станцій, він стає майже невразливим, чим не може похвастатися ядерна модифікація WZ-160.» - Реддер закінчив довгий абзац й із задоволенням оглянув результат своєї праці. Стаття «Китайська бронетехніка 2008-2023» була майже готова, залишалося тільки відповісти на дилетантські коментарі критиків, які незрозуміло навіщо заганяли «Імператорів» у бої на міських вулицях. Дурневі зрозуміло, що 70-тонна двогарматна махіна, обладнана до того ж спареними кулеметами Гатлінга на вежі, зовсім не пристосована для міських боїв. Зате в пустелі йому рівних просто немає.

Сам Реддер, однак, схилявся до тісної взаємодії бронетехніки й авіації, при грамотній артилерійській підтримці.

- А піхота останнім часом себе не дуже й добре показує, ага, котейко? – поцікавився він, задумливо дивлячись на екран ноутбука, у свого кота Пижика, який дрімає на дивані. Пижик відкрив одне жовте око й уважно подивився на Реддера.

- Та бог з нею, з піхотою. І з танками теж. От фільми останнім часом пішли – просто атас. У поганому сенсі цього слова. От що погано. Таке враження, що громадяни режисери просто не знають, що б їм ще таке забабахати. Тому бабахають якусь дорогу, але абсолютно безглузду херню.

Пижик відкрив друге око й смикнув вухом.

- Вибачай, не стримався. Але іншим словом назвати продукти, які вийшли, просто не можна. Причому, що прикро, відбувається ця…... еее…фігня навіть із кращими з фільмотворців. Із самими перевіреними.

От взяти хоча б Сема Реймі. Який спочатку трешевик-витівник був! «Зловісні мерці»-це ж свято якесь! Мабуть, не гірше канонічного «Світанка мерців» Ромери та «Живої мертвечини» Джексона. Ні, не гірше. І навіть перехід Самуїла в іншу бюджетну й жанрову категорію – підліткових блокбастерів – спочатку не сильно позначився. Перші дві «Людини-павука» були цілком собі на рівні. Особливо друга – там громадянин Малина на прізвисько Восьминіг прекрасно бігав по стінах, хижо загрібаючи щупальцями. Які часи були!

Тут на диван прийшов другий реддерів кіт, Рижик, і з докором подивився на хазяїна.

- Так, Рижун, я пам'ятаю, зараз погодую. Одну хвилинку тільки. Отож про фільм – про третю людину-арахніда. Це ж просто атас – яка в результаті вийшла чухня. Товаришеві Реймі навіщось схотілося а) додати рожевих соплів – для глядачів предпубертатного віку й б) забрати стару добру схему протистояння поганих і гарних хлопців. У результаті з добротного фантастичного супергеройського бойовика вийшло щось слиняве, тягуче й украй малопереконливе. Як консерва «Віскас» яловичина з ягням – ну ви зрозуміли.

Обидва кота охоче насторожили вуха.

- Почну з першого пункту: за сюжетом головний герой продовжує жити в славному місті Нью-Йорку, наводячи хітиновою рукою порядок серед неорганізованої злочинності, караючи непричетних і зазнаючи від цього могутній кайф. Останнім часом, однак, роботи для Павучка зменшилося, так що він в основному запобігає техногенним катастрофам і переводить бабусь через дорогу. Гідне заняття для супергероя, впору вподібнитися негрові Хенкоку. Хоча той живе в Лос-Анджелесі, а це далеко.

Реддер почухав у найближчого кота за вушком. Той щось задоволено хрокнув і позіхнув в усі свої тридцять зубів.

- Але підступні сценаристи не дрімають! Назбиравши сил, вони зненацька підсовують для головного героя непросту моральну проблему – чи потрібно мститися мерзотникові, який вбив сто років тому його улюбленого дядька? Будь-якій нормальній людині начебто б повинно бути зрозуміло – мерзотника необхідно завалити якомога швидше. Але у фільмі все виявляється зовсім не так просто; і в результаті подається думка про те, що помста – останній притулок негідників. А цивілізована людина, зустрівши свого кровника, повинен з ним мирно поговорити, дізнатися, як він дійшов до життя такого, зрозуміти й саме собою пробачити. Режисерський задум разить до глибини душі.

В особистому житті у Пітера нашого Паркера теж все не заладилося – наречена влаштовує склоки й істерики, та до того ж істотно розжиріла в порівнянні з першою частиною. Весь фільм боровся зі спокусою дати їй як треба в чоло. Головний герой – взагалі ніякий, на мить, не герой – а слізлива панянка. Скільки разів він пустив сльозу в кадрі, порахувати точно не вдалося, але явно не менш п'яти. Навіщо це потрібно – зрозуміти утрудняюся.

Рижик насупився й ображено засопів. Він не любив довгі розповіді ні про що, але терпляче чекав обіцяного Реддером обіду. Пижик нічого не чекав, він знову дрімав, посмикуючи уві сні лапами й посміхаючись чомусь своєму.

- Ну й саме собою, як закономірний підсумок довбаного життя й дурних пікніків на дуже дикій природі, герой підхоплює якусь невідому науці болячку – симбіонта на ім'я Веном. Він наноситься тонким шаром на супергеройський павуковий костюм і змінює його колір на радикально чорний. Ще він нібито надає якісь особливі здатності, але за поведінкою Людини-Павука цього ніяк не зрозуміти.

Героєві цей барвник, що приповз з Малої Арнаутської вулиці, не дуже подобається, і він безуспішно намагається його відіпрати, але Вном люто не дається – бовдури, не в курсі, що тільки «Ваніш» допоможе батькові російської демократії. І от, на такому от мега-конфлікті героя й симбіонта й побудована більша частина фільму. Про драму з жирною подружкою можна взагалі забути, вона ні на що абсолютно у фільмі не впливає. І навіть обручка (не проста прикраса!), яку наш герой весь фільм носить за пазухою, нікуди зрештою не надінеться. Так що не зовсім зрозуміло, навіщо її взагалі потрібно було вводити в сюжет.

Рижик спробував наступити своєю пухнастою лапкою на тачпед і подивитися, що із цього вийде, але Реддер контролював ситуацію й нікуди наступити не дав. Зазнавши поразки, кіт улігся біля ноута й почав пильно дивитися Реддеру в очі. Це був безпрограшний хід.

- Так, котя, я вже закінчую. Другий пункт – про відсутність негативних героїв – він взагалі, на мій погляд, дикий. Їх там троє, хлопці – по буквах – Т-Р-И негативних персонажа. І, цуко, всі вони до кінця фільму виявляються до крайності симпатичними особистостями. Один просто сумлінно помилявся, але вчасно усвідомив свою помилку. Інший хоча й розніс півміста й убив купу людей, але – йому просто не пощастило в житті, а так він взагалі наймиліший хлопець, хоч і злочинець. Ну а третій – він взагалі знаходився не в той час не в тому місці, тому вийшло так, як вийшло. Уже не знаю, навіщо режисерові схотілося зробити такий фінт вухами, але фактично головний позитивний герой у ряді епізодів поводиться значно паскудніше, ніж деякі умовно-негативні персонажі.

Знято, звичайно, непогано. Відмінно знято, чого вже там. Польоти над містом, перетворення героїв, битви, погоні – все надзвичайно. Але ось ця незрозумілість із персонажами, плюс згадувана вже слізливість веде до якогось сумбуру в сприйнятті. Зовнішній бік фільму, виходить, переважає над змістом. А це неприпустимо.

І проте, незважаючи на досить критичні відгуки, фільм заробив у прокаті вісімсот дев'яносто мільйонів доларів – нечувана сума! Поб'є її – якщо поб'є, хоча шанси є – тільки найсвіжіший «Темний Лицар».Тому що Спідормана й Бетмана американський люд любив завжди й буде продовжувати любити зі страшною силою, що б там не сталося. Що недвозначно, до речі, вказує на можливість четвертого фільму по темі. Тільки я його вже дивитися не буду. Я все-таки, клин, не американець.

Реддер зберіг файл, закрив ноутбук і, супроводжуваний почесною вартою із двох рудих пухнастих кульок, відправився на кухню.

1 червня 2007,  08:30 | Рецензії | Автор: Малуха Даниил

Окрилені успіхом першої ($821,708,551) і другої ($783,766,341) частин « Людини-Павука», розроблювачі вирішили зробити третю частину. Я впевнений на 99%, що новинка буде не менш успішною (у плані касових зборів), все-таки, фільм відмінно розкрутили й ,особливо порадували російського глядача тим, що прем'єра була призначена на тиждень раніше, ніж в усьому світі.

Моя думка до даного фільму вкрай неоднозначна, багато смішного, пафосного, захоплюючого й надзвичайно нудного. Думаю, почну з останнього - нудного (ну й, заодно, нудотного). Фільм розтягли на 140 хвилин. Ні, я, звичайно, розумію, що супер-блокбастер, маса цікавих задумів, аж 3 лиходії, з якими наш хлопчик-павучок доблесно бореться протягом усього фільму. Найгірше, що ці 140 хвилин забили різного роду «сльозами й соплями» у стилі мексиканського серіалу. То «сімейні» розбирання між Паркером і його нареченою Мері Джейн, то різноманітні освідчення в коханні й вірності (у Мері Джейн вже з'являється конкурентка), звичайно, набридають. Чесно кажучи, створюється враження, що вони вже з десяток років прожили разом, і розмови у вигляді «Ти мені ніколи не приділяєш час, нам варто переглянути відносини» - нагадують вже літню родину, яка встигла не раз протаранити «човен кохання об камінь побуту». Бойові дії, дай Боже, займають чверть фільму, так що перед вами, швидше за все, мелодрама з елементами бойовика.

Тепер хочеться сказати пару слів про гарне. По-перше, дуже порадував один з нових лиходіїв - Пісочна Людина, який нагадує своєю великою статурою , і здатний трансформуватися а-ля «рідкий» термінатор (другу частину пригадуєте?).

Ще дуже сподобався той факт, що ми тепер побачимо Пітера Паркера з іншого боку. Соромливий ботанік перетворюється в харизматичного й підступного «Чорного павука», який зовнішнім виглядом нагадує ... ЕМО-боя! Я не жартую, гримуча суміш! Ну а в гніві «почорнілий» павук - вилитий Адольф Гітлер (тільки без фірмових вусиків). Це дійсно правильний та цікавий хід! Образ «білого й пухнатого» павучка, якого я пам'ятаю, ще з мультиків, років 10, мені так приївся, що вже асоціюється зі звичайною мухою, яка літає туди-сюди.

Без чого не обходиться американський фільм? Правильно, без зайвого пафосу. «Велична» затяжна сцена літаючої людини-павука на фоні величезного американського прапора, різні гасла, які обіцяють урятувати всіх і вся. Ну й нехай, нам не звикати!

Що ми одержали в підсумку? Довжелезний фільм з величезними сопливими сценами, нові приголомшливі лиходії, чудове перевтілення журливого ботана Паркера в харизматичного лиходія-мачо, більш цікавий і глибокий розвиток відносин між Пітером і Мері (тепер вони не шниряються по кутах заради одного поцілунку) і не тільки...

В цілому, фільм не можна назвати шедевром, але різні нововведення порадують око рядового кіноглядача й, безсумнівно, знайдуть любов і повагу з боку запеклого фаната.