Фільму цього чекав досить давно. Дивився трейлери, попередньо закачані з Інету, захоплювався їхньою нелюдською суворістю, могутнім пафосом, звірячою стильністю антуражу. Царський стусан з ноги по послу - це було щось!
Але й фільм дійшов до наших країв теж далеко не відразу. Але дійшов. І я його подивився.
Треба сказати, до самого перегляду я був вкрай підготовлений і загартований сторінками мережних баталій на тему «що ж це за фільм такий, власно?»
Перша ж претензія, яку пред'являють до фільму аматори історичної точності - це, звичайно, історичні невідповідності. Типу «не так все було, зовсім не так». Зрозуміло, перси виглядали зовсім по-іншому, не носили срібних масок і моторошних ланцюгів на пів-обличчя, не приручали носорогів і не застосовували в бойових операціях моторошних мутантів. А спартанці, у свою чергу, не носили стильних шкіряних трусів, і не користувалися мечами такої дивної форми. Як відповідність історичній правді звичайно наводиться фільм «300 спартанців» 1962 року виготовлення. От там, кричать знавці, все по-чесному! Беріть приклад, йопта.
Що тут сказати? Правильніше подивитися на історію створення фільму. І ще - на прізвище ідейного натхненника. Прізвище його - Міллер. А ім'я - Френк. Ага, це він малював комікси, за якими зробили спочатку «Місто Гріхів», а потім - і «300». А малював він тому, що колись, у тому самому 1962 він подивився оригінальних «Спартанців», і дуже вони йому сподобалися. Вони його просто вразили. І тоді він рішуче взяв шматок ватману формату A1, і прийнявся малювати битву цих героїчних людей - спартанців. Але не так, як це було у фільмі, а по-своєму. Творчо, що називається, переробивши.
Результат не сповільнив позначитися - у коміксах з'явилися страшні монстри, шкіряні труси, величезні хмари крові й інша смакота. А потім всю цю справу побачив режисер Зак Снайдер. Він вже бачив, до чого призводить екранізація творів Міллера на прикладі „Міста Гріхів”, а тому не став втрачати час, і зняв за черговим міллерівським коміксом власний фільм.
Так що про історичну вірогідність - ідіть розповідайте в інше місце.
Друга претензія - вона сугубо естетичного плану. Товариші, які бачили трейлери з фільму, іноді стражденно морщили ніс і викликували - „та що ви хочете - бюджет якихось жалюгідних 70 мільйонів - що на ці копійки можна зробити?” Багатьом не подобалася чорно-біло-коричнева гама фільму, коричнева кровища, і низькоякісні (з їхнього погляду) комп'ютерні ефекти. Тут знову ж можна тільки знизати плечима й відвернутися. Деяким от і „Місто гріхів” не сподобалося, кажуть, нікудишній фільм, дешевинка. Одержав міжнародну премію за технічне оформлення? Фігня, всі судді підкуплені. Висока критична оцінка? Лажа, ясно, що критики ні фіга не січуть у СПРАВЖНЬОМУ мистецтві. От „Горбата гора” - це так! Це блиск, от де щирі почуття й справжні страсті. А всі ваші компьютерно-ігрові вироби - це для тупих. Хе-хе.
Як це сказав один мега-критик: „комікси - це для тих, хто не вміє читати”. Тут взагалі сказати, напевно, нема чого. Залишилося тільки розвити цю думку й дійти висновку, що й кіно - воно теж строго для тих, які не вміють. Також для них був створений живопис, скульптура, балет і цирк. Все для них. А для читаючих - для них, вбогих, в останній момент були придумані книжки. І нехай вони вже візьмуть їх у руки й заспокояться.
А ми все-таки, переможно втоптавши в бруд всіх опонентів, станцюємо на їхніх трупах останній ірландський танець, і перейдемо до сабжу. Як воно там з фільмом, власно? З фільмом, доповім я вам, все в нормі. Із сюжетної точки зору - зроблено, вважаю, розумніше, ніж в “Sin City”, тому як інформації споконвічно менше, і її не доводиться вихлюпувати безперервним потоком, а навпаки - подається періодично й маленькими дозами. От є такі суворі дядьки - спартанці. Вони мега-воїни й супер-бійці, і крутіше за них, як говориться, у всій Греції тільки обриви біля Егегейського моря. І от є інші дядьки - перси. Вони не такі круті, як спартанці, проте в них немає проблем з людськими ресурсами. Купа народу в наявності, простіше кажучи.
І от ці численні перси йдуть лютою війною на крутих спартанців. А спартанці, у свою чергу, не схвалюють цього демаршу персів, і намагаються їм протистояти. Для цього вони зміцнюються у вузькій ущелині в районі Фермопільського проходу й нікого усередину не пропускають. А перси йдуть...Перси. А тут спартанці. І вони туди, у прохід спочатку - рраз! А спартанці їх там - нна! Побили, трупами землю завалили. Перси втекли. А спартанці - стоять. Триста їх було. Точніше - триста тридцять. Тридцять чоловік там ще феспійців було. Але вони втекли потім, злякалися. А наступного дня спартанці знову персам - баммм!! Перси знову втекли. Але потім повернулися. І вбили всіх спартанців.
Ну загалом, сюжет там відомий. Історична подія, адже. Тому ми на ньому, сюжеті, не будемо особливо зупинятися. А перейдемо до того, на що варто звернути увагу - до графіки й насильства. Плюс ще трошки торкнемося звукового супроводу.
Отож - графіка у фільмі відмінна. Ну так, усе намальовано на комп'ютері, ага. Але намальовано красиво, якісно й з великою любов'ю до того, що відбувається на екрані, так само як і до першоджерела, Френка Міллера. У гарному сенсі цього слова. От кому як, а мені дуже подобається це чорно-коричневе поєднання, ця кровища, ці плащі, які розвіваються, махаючі мечі й все це вилаєне триста разів сло-мо. Подобається, тому що епічно. Мені якось саме так бачиться ця легенда - моторошні потворні вороги, чудо-богатирі спартанці, які одним махом п'ять тищ побивахом, величезний місяць у небі, гори трупів, хмари стріл у небі - краса! Плюс, що дуже сподобалось, товариш Міллер - він дуже суворий дядько. Тому в коміксі (і фільмі) усіляких негрів мочать зі страшною силою, пидарасів називають в обличчя пидарасами, а тупих горбанів не беруть в армію. Все як і повинне бути. Легенда, казка... люблю.
А це насильство! Згадувана вже гора трупів, якими засипають ворогів, ріки крові, страшні срібні морди безсмертних, носороги, слони, які знесилено валяться з обриву разом з особливо кволими персами, трансвестит-Ксеркс, чогось розмовляючий моторошним басом, молодчага-Леонід (який на варварській грецькій мові став, звичайно, Леонайдесом) - все просто чудово. Джерард Батлер, дарма що шотландець, вписався в роль спартанця Леоніда, вважаю, краще за всіх у фільмі, дуже розумний цар вийшов, красава просто. Щось там наприкінці злегка переборщили з пафосом і героїчною смертю (злизаною з «Героя»), але в цілому - круто, круто.
Звичайно, дуже сподобався Микола Валуєв у ролі секретного перського муммітроля - відмінно виступив, грим практично не знадобився.
Приємно здивував звук. Якось так заведено, що в історичних (або _відносно_історичних_) фільмах музика повинна бути суцільно етнічною. Або ще зустрічаються такі хорові пісні. Чому так заведено, я не знаю. Але на щастя, у цьому випадку, все було зроблено з розумом. Етніка з хорами, щоправда, була присутня, але не увесь час. А декілька разів врубили гарний такий індастріал. Не такий гарний, як звучав у трейлері (там був “Nine Inch Nails” - “Just Like You Imagined”), але теж непоганий. Це дуже сподобалося.
Разом: розумний фантастико-історичний бойовик. Дивиться круто, особливо на великому екрані (переважно в оригіналі). Дивитися, вважаю, потрібно обов'язково.
